31 березня Моніторингова місія ООН з прав людини оприлюднила інформаційну довідку щодо жертв насильницьких зникнень в Криму. З початку окупації півострову Управління Верховного комісара з прав людини ООН (УВКПЛ) задокументувало 43 випадки насильницького зникнення в регіоні [1].

Насильницькі зникнення вчинялися здебільшого в формі викрадення; серед жертв – 39 чоловіків і 4 жінки. Перший задокументований випадок насильницького зникнення мав місце 3 березня 2014 року, а найостанніший за часом – 23 травня 2018 року. З 43 жертв насильницького зникнення 11 осіб залишаються «зниклими безвісти», а один чоловік перебуває «під вартою». Насильницькі зникнення вчинялися, ймовірно, озброєними групами, такими як «самооборона Криму» і «козацькі» групи; представниками Федеральної служби безпеки РФ; іншими «правоохоронними органами», зокрема «поліцією Криму».

Як вказує УВКПЛ, викрадачі застосовували катування і жорстоке поводження з метою змусити жертв дати показання проти самих себе або свідчити проти інших, а також у якості помсти за їхню політичну позицію або зв’язок з політичними організаціями. Жодна особа в Криму не була «притягнута до відповідальності» у зв’язку з будь-якими з насильницьких зникнень, а також за випадки катувань і жорстокого поводження, задокументованими УВКПЛ.

У зв’язку із такими безпрецедентними порушеннями прав людини у звіті ООН вимагає від РФ:

– утриматися від будь-якої участі у насильницьких зникненнях і триманні під вартою без зв’язку з зовнішнім світом, зокрема шляхом прямого викрадення осіб, тримання осіб у неофіційних місцях тримання під вартою або подальшого приховування даних про місцезнаходження зниклих.

– забезпечити незалежне, неупереджене і ефективне розслідування всіх заяв про насильницькі зникнення та супутні порушення прав людини, особливо про катування і жорстоке поводження, з метою встановити місцезнаходження зниклих осіб, встановити винних і притягнути їх до відповідальності;

– надати родичам зниклих осіб ефективний доступ до інформації про розслідування, зокрема до матеріалів справи, і регулярно інформувати їх про всі вжиті заходи та досягнутий прогрес;

– створити єдину офіційну і повну базу даних з іменами всіх осіб, оголошених зниклими безвісти або викрадених у Криму з 2014 року, та іншими відомостями про них, забезпечити відкритість цієї бази даних та її доступність для родичів зниклих осіб;

– забезпечити належне відшкодування шкоди та компенсацію звільненим жертвам насильницьких зникнень і родичам тих жертв, смерть яких підтверджено;

– без затримок і застережень підписати й ратифікувати Міжнародну конвенцію про захист усіх осіб від насильницьких зникнень та визнати компетенцію Комітету з насильницьких зникнень отримувати заяви від осіб і держав, та прийняти ефективне імплементаційне законодавство.

Експерти нашої Асоціації вже звертали увагу Робочої групи ООН із недобровільних чи насильницьких зникнень на ситуацію із насильницькими зникненнями в Україні, включаючи Крим, у окремому звіті, який наразі оприлюднене на мережевих ресурсах ООН [2].

1. https://ukraine.un.org/sites/default/files/2021-03/BN%20Enforced%20dis%20Crimea%20ENG.pdf

2. https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Disappearances/effective-investigation/Dr_Hab_Prof_Borys_Babin.pdf