Борис Бабін, експерт Асоціації реінтеграції Криму

Спроби анексії Криму Російською Федерацією з 2014 року були засуджені у низці міжнародних актів, включаючи резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262, 75/192, 75/29 та інші, резолюції Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї Ради Європи. Порушення прав людини в Криму, відповідна расова та інша дискримінація зараз підлягають розгляду в міжнародних судах, включаючи Міжнародний суд (справа 166) та Європейський суд з прав людини (справа 20958/14 та інші), які вже винесли проміжні рішення.

Ці акти приділяли особливу увагу грубому порушенню Росією основних громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних та екологічних прав людини, а також колективних прав корінних народів та інших етнічних, мовних та релігійних груп в Криму. Ці питання є постійним предметом розгляду Моніторингової місії ООН та Моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Але зараз у сфері прав людини функціонує безліч спеціалізованих установ та структур ООН, спеціалізовані інтереси яких стосуються ситуації в Криму. Варто згадати про роль спеціальних доповідачів ООН, які діють під егідою Ради ООН з прав людини і щорічно, спеціалізовано звітують та надають власні дослідження до цієї Ради та до Генеральної Асамблеї ООН.

Асоціація реінтеграції Криму, як зареєстрована міжнародна неурядова організація з офісами в Парижі та Києві, приділяє велику увагу питанням співпраці з такими доповідачами. У 2021 році наша Асоціація спілкувалася з низкою доповідачів та надавала їм відповідні звернення щодо різних питань прав людини, пов’язаних із Кримом. Зокрема у своєму зверненні до Спеціального доповідача ООН з питань сучасних форм рабства, доктора Томоя Обоката [1], Асоціація описала зв’язок між примусовим переміщенням та сучасними формами рабства для майбутнього звіту Доповідача на 48-й сесії Ради з прав людини ООН.

Ми зазначили, що політика російської «влади» в Криму включає дискримінацію громадян України в Криму, які відмовились або не змогли отримати так зване «російське громадянство» після 2014 року, коли РФ оголосила Кримський півострів нібито «власною територією». Такі громадяни України проживали в Криму до спроби анексії або перемістили на півострів пізніше через російську агресію на Сході України та поточний збройний конфлікт. Такі громадяни України в Криму визначаються російською «владою» як «іноземці», які повинні отримати «посвідку на проживання» та «спеціальний дозвіл» для роботи. Але насправді тисячі таких осіб не можуть мати «місця проживання» та «спеціального дозволу» в Криму, через систему тотальної корупції, бюрократії та через політичну позицію російської «влади» в цьому регіоні.

Як зазначало Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) у своїй тридцять першій доповіді про ситуацію з правами людини в Україні, заснованій на роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (п. 104), у 2020 року «суди» Криму видали «накази» про «депортацію» та «примусове видворення» щонайменше проти 178 осіб, які вважаються «іноземцями» за імміграційними  «законами» РФ, у тому числі це було 105 громадян України (93 чоловіки та 12 жінок). Ті громадяни України, яким було «наказано» виїхати з Криму, або не мали «паспортів РФ», не мали реєстрації чи «прописки» на материковій частині України, або не подали заявку або не отримали російські «посвідки на проживання», і, таким чином, вважалися такими, що «не мають права на проживання у Криму» [2].

Протягом 2019 року з Криму було депортовано понад 360 осіб, насамперед із Сімферополя, Севастополя та з Південного берегу Криму, в рамках цілеспрямованої політики «влади» РФ щодо «витискання» небажаного для них населення. Для цих цілей так звані «суди» в Криму застосовували, як правило, статтю 18.8 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ («Порушення іноземцем режиму проживання в РФ»). Але іноді так звані «суди» застосовували для такої депортації статтю 18.10 цього Кодексу («Незаконна трудова діяльність іноземця в РФ»).

Деякі такі випадки використовувались російською державною пропагандою для підживлювання мови ненависті проти України, українців та громадян України. Наприклад, у лютому 2018 року офіційне російське видання «Россійская газєта», що видається урядом Росії, опублікувало статтю «23 українських гастарбайтери були депортовані з Криму», присвячену «покаранню» вищезазначеними статтями 18.8 та 18.10 групи робітників, залучених до реконструкції дитячого садка в селищі Новоозерному (Західний Крим) [3]. Навіть термін «гастарбайтери», який раніше вживався виключно нацистським режимом у Німеччині, сам по собі показує реальне відношення російської «влади» до трудових прав українських громадян. Отже, усі такі громадяни України в Криму є вразливими до можливої ​​депортації, та тому їх робота використовується як «незаконна», без будь-яких гарантій та з мінімальними можливими виплатами. Тож така робота українців на території власної держави, незаконно окупованій Росією, фактично є специфічною сучасною формою рабства.

Депортація жителів України з окупованої території України є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, це черговий військовий злочин де-факто «влади» РФ, скоєний у Криму. Відділення громадян України від сімей у Криму порушує право на повагу до приватного та сімейного життя. Переслідування жителів Криму на окупованій території за відсутності російських «документів» порушує низку міжнародних норм. Відсутність таких документів фактично стало ознакою, за допомогою якої громадяни України регулярно піддаються дискримінації в Криму, включаючи їх трудові права та свободу пересування [14].

Також у своєму спілкуванні зі Спеціальним доповідачем ООН з токсичних речовин та прав людини доктором Маркосом А. Орелланою [4] АРК торкнулася питання права людини на науку в контексті вивчення динаміки взаємозв’язку між науковим прогресом, науковою інформацією, науково-політичним взаємозв’язком щодо ризиків, пов’язаних із життєвим циклом небезпечних речовин та відходів, включаючи ризики для права користуватися перевагами прогресу. Відповідне подання експертів АРК було присвячене ситуації з токсичним забрудненням у Північному Криму хімічним заводом «Кримський Титан» («TITAN»), який є найбільшим виробником пігменту діоксиду титану у Східній Європі,та розташований в Армянську, Крим.

АРК вказала Доповідачеві, що після спроби анексії Криму Росією в 2014 році приватна компанія з обмеженою відповідальністю «Титан Інвестиції» була зареєстрована в Москві, тоді як сама назва заводу була змінена на «Українська хімічна продукція», зі зміною місця реєстрації компанії з Армянська на Київ. Московська компанія «орендує» завод «Українська хімічна продукція», а також – постачає та експортує продукцію. В рамках цієї діяльності з 2014 року зросло забруднення ґрунтів, атмосфери, підземних вод, вод затоки Сіваш та Каркінітської затоки Чорного моря

Території поблизу заводу «Кримський Титан», а саме Каланчацький та Чаплинський райони Херсонської області, а також міста Армянськ та Красноперекопськ в Північному Криму 23 серпня 2018 року були вражені шкідливим газом, діоксидом сірки, який нібито надходив із водосховища заводу. Більше 4 тисяч дітей були евакуйованими російською де-факто «владою» з Армянську, а українська влада стверджувала, що до вересня 2018 року десятки людей звернулись за медичною допомогою на материковій України [5]. Але завод не зупинили і він надалі забруднює навколишнє середовище без реакції російської «влади» в Криму.

У звіті Спеціальному доповідачеві ООН з питань сприяння та захисту права на свободу думки та вираження поглядів пані Ірен Хан [6] Асоціація зосередилася на основних питаннях дезінформації. Ми зазначили, що виступи проти України, українців та корінного кримськотатарського народу, як і проти представників усіх інших етнічних груп, крім росіян, стали звичною рисою інформаційного ландшафту Криму. Дезінформація поширюється на історичні події та поточні політичні, соціальні, економічні та екологічні питання. При цьому не допускаються альтернативні думки, а ті, хто їх висловлює, зазнають утисків та переслідувань. Тривожною тенденцією у 2020-2021 роках стало навмисне розповсюдження в Криму фальшивої інформації про епідемічну ситуацію у світлі надзвичайної ситуації COVID-19.

Окрім контролю над медіа, російська «влада» Криму використовує послуги так званих «незалежних блогерів» та впливових осіб у соціальних мережах та месенджерах (таких, як «Telegram») для просування дезінформаційних повідомлень, що генеруються спецслужбами РФ. При цьому блогери, які висловлюють альтернативні думки, утискаються усіма способами, в тому числі шляхом депортації з Криму, про що свідчить приклад Євгена Гайворонського [7], якого змусили покинути півострів.

АРК також спілкувалася з Незалежним експертом ООН із захисту від насильства та дискримінації на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності паном Віктором Мадрігал-Борлозом [8]. Ми повідомили експерта, що в 2013 році Росія прийняла федеральний закон № 135-ФЗ, який доповнив Кодекс про адміністративні правопорушення РФ статтею 6.21 «Пропаганда нетрадиційних сексуальних стосунків для неповнолітніх» із встановленням штрафу до 100 тисяч рублів для фізичних осіб та до одного мільйона рублів для юридичних осіб з можливим «адміністративним висланням з РФ» іноземців, які вчинили таке правопорушення [9].

Ці норми застосовуються РФ в Криму з прямим порушенням вимог IV Женевської конвенції, яка забороняє державі-окупанту реалізовувати власне каральне законодавство щодо жителів окупованої території. Україна не має відповідної норми у власному законодавстві та не передбачає утисків свободи сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності на контрольованій території. Ми вказали Експерту ООН на те, що російська «влада» не застосовувала в Криму жодної політики, програм або практики щодо різноманітних сексуальних орієнтацій та гендерних ідентичностей, не вживала заходів, спрямованих на боротьбу з насильством та дискримінацією на основі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Ці проблеми узагалі заборонені для публічного обговорення в Криму.

Асоціація також представила відповіді на опитувальник Спеціального доповідача ООН з питань прав корінних народів пана Франциско Калі Цая [10], для його майбутнього звіту про стан корінних народів, що проживають у міських районах, який буде представлений на 76-й сесії Генеральної Асамблеї ООН. Подання АРК було присвячене становищу корінних народів, включаючи кримських татар, кримських караїмів та кримчаків у Криму. Асоціація повідомила Доповідачеві, що після у 90-х роках повернення кримських татар з місць депортації більшість їх земельних ділянок була зосереджена в сільських районах Центрального Криму, що призвело до створення «супутникових» кримськотатарських поселень поблизу Сімферополя та інших міст. Однак зараз економічна криза в захопленому Криму змушує кримських татар переселятися до Сімферополя. Це важливо, адже саме Сімферополь став «пунктом призначення» більшості російських громадян, незаконно переселених російською «владою» до Криму, включаючи військових, чиновників, карателів та їхні родини. Кількість населення міста зросла з 300 тисяч у 2014 році до 500 тисяч у 2020 році і продовжує зростати.

Проте інфраструктура Сімферополя, включаючи системи водопостачання та каналізації, дорожню мережу, школи, дитячі садки, лікарні тощо, не задовольняє потреб його півмільйона жителів. У 2020-2021 роках недбалість міського та регіонального керування російської «влади» спричинила системну водну кризу в Сімферополі та інших населених пунктах урбанізованих поселень кримських татар. Крім того, хаотична забудова житлових та нежитлових будівель російськими комерційними структурами, пов’язаними «з владою», супроводжується не дотриманням будь-яких наявних архітектурних стандартів та стандартів безпеки, руйнує унікальні ландшафти та створює ризики для жителів міст Криму.

В рамках вже проведених заходів експерти АРК вважають, що поточна діяльність спеціальних доповідачів ООН, така як їх візити до України, включаючи Крим, сприятиме збору інформації та дозволить органам ООН скласти враження «від перших рук» про ситуацію з правами людини в регіоні.

У той же час ми розуміємо, що Росія проводить постійну діяльність у структурах ООН з надання власного «кримського порядку денного», що прямо суперечить вимогам міжнародного права та реальним фактам, пов’язаним із порушеннями прав людини в Криму. Росія також може використовувати установи спеціальних доповідачів для трансляції дезінформації про події в Криму. Ми можемо навести приклад підготовки дослідження «Занадто брудна, замало, забагато: глобальна водна криза та права людини» Спеціального доповідача ООН з прав людини та навколишнього середовища пана Девіда Р. Бойда, де Росія вже подала абсурдне та неправдиве повідомлення [11], але звіт нашої Асоціації не був відображеним Доповідачем серед інших опублікованих звітів неурядових організацій [12].

Також існує ризик того, що діяльність Спеціального доповідача ООН щодо негативного впливу односторонніх примусових заходів на реалізацію прав людини, який готує зараз звіт про політику одностороннього санкціонування [13], може бути використана Росією для власних потреб розповсюдження фальшивих наративів та спроб послабити санкційну політику цивілізованих націй, пов’язану з проблемою Криму.

1. https://www.ohchr.org/EN/Issues/Slavery/SRSlavery/Pages/OverviewMandate.aspx

2. https://www.ohchr.org/Documents/Countries/UA/31stReportUkraine-en.pdf

3. https://rg.ru/2018/02/13/reg-ufo/iz-kryma-deportirovali-23-ukrainskih-gastarbajtera.html

4. https://www.ohchr.org/EN/Issues/Environment/SRToxicsandhumanrights/Pages/Index.aspx

5. https://www.stopfake.org/en/accident-at-the-crimean-titan-chemical-plant-fifty-shades-of-official-russian-lies/

6. https://www.ohchr.org/EN/Issues/FreedomOpinion/Pages/OpinionIndex.aspx

7. https://telekritika.ua/bloger-evgenij-gajvoronskij-obzhaloval-reshenie-rossijskogo-suda-o-ego-deportaczii/

8. https://www.ohchr.org/EN/Issues/SexualOrientationGender/Pages/GenderTheory.aspx

9. https://rg.ru/2013/06/30/deti-site-dok.html

10. https://www.ohchr.org/en/issues/ipeoples/srindigenouspeoples/pages/sripeoplesindex.aspx

11. https://www.ohchr.org/Documents/Issues/Environment/EnvironmentWater/States/Russia.pdf

12. https://www.ohchr.org/EN/Issues/Environment/SREnvironment/Pages/EnvironmentWater.aspx

13. https://www.ohchr.org/EN/Issues/UCM/Pages/Call-for-submissions-UCM-Study.aspx

14. https://crimeahrg.org/ru/v-krymu-shtrafuyut-i-vydvoryayut-ukrainczev-ne-poluchivshih-rossijskie-pasporta/