Задовго до агресії Росії проти України, тодішній прокурор Краснодарського краю під час публічних виступів повідомляв про наявність в Туапсинському районі стійкої організованої злочинної групи, яку очолювали представники вірменської діаспори. Зазначалося, що правоохоронні органи регіону нічого не могли з цим вдіяти. Згодом, новий прокурор краю Леонід Коржинек навіть публічно висловив своє здивування відсутністю оперативних розробок цієї ОЗГ.

У часи вже описаної нами діяльності одного вірменського бізнесмена російського походження з початку 2000-х років в Криму, російські журналісти інформували свого читача, що у той же період часу, «через річку», в нашому випадку через Керченський пролив, у Туапсинському районі Краснодарського краю спостерігається протиправна діяльність вже відомого нам Назарета Яланузяна та Валентина Раганяна (іноді згадується з кримінальним псевдо «Валет»), які контролювали горілчаний бізнес (нелегальний теж), незаконні вирубки лісу, курортну торгівлю, готелі, ресторани, дельфінарії, аквапарки, мисливські угіддя, наркоторгівлю, проституцію і торгівлю людьми, зокрема й неповнолітніми.

При цьому, вони мали тісний зв’язок з колишнім главою району Кошелем Віктором Васильовичем та начальником Туапсинської міліції Удовенком Олександром Миколайовичем (псевдо «Удав»), що надавало підстави для оцінки їх протиправної діяльності, як членів ОЗГ. За деякими ознаками, зазначена ОЗГ контролювалася російськими спецслужбами, які не безпідставно вважали її дуже розвиненим етнічним угрупуванням в регіоні, що має на своєму кримінальному рахунку вбивства не менше 9 осіб, у тому числі працівників правоохоронних органів. ОЗГ мала й транскордонний потенціал. Контроль спецслужб було посилено під час підготовки до Олімпійських ігор у місті Сочі.

Привертає увагу факт використання вірменської ОЗГ для розбірок з чеченською діаспорою у селищі Новомихайлівське Туапсинського району Краснодарського краю, коли операція мала майже військовий рівень планування, з повною ізоляцією поліцейських сил у районі її проведення. Саме у цьому селищі Яланузян та деякі з його родичів мають свої будиночки. Наявна інформацію про аналогічні дії з дагестанськими ОЗГ та іншими.

Для повноти картини лише згадаємо, що генпрокурор Росії Устинов свого часу різко виступав проти суду присяжних. Одного разу, коли його запитав кореспондент, чому він проти суду присяжних, він надав разючу за «толерантністю відповідь: «Уявіть собі, що суд присяжних буде судити вірменина в Сочі?!». З урахуванням наведеного стає зрозумілим, власне на що він так «по-російські» натякав.

Свого часу, зовнішня діяльність цієї кавказької ОЗГ була спрямована, серед іншого, й на забезпечення впливу стосовно українських очільників АР Крим та побудову бізнесу, який обслуговував особисті фінансові інтереси зазначених осіб, тобто їх фактичний підкуп в особливо великих розмірах зі збереженням контролю за джерелами таких «доходів», та реалізацію інших цілей, іноді зовсім протилежних національним інтересам України. Про це трохи нижче тому, що це стосується не лише Леоніда Грача.

Пропонуємо згадати епопею першого та останнього президента Криму. Скориставшись підтримкою Росії та ще не розділеного Чорноморського флоту, після розпаду СРСР усю повноту влади в Криму спробував отримати Юрій Мєшков. Для цього депутати відтвореної Україною Кримської АРСР ухвалили конституцію півострова, яка передбачала, що «Республіка Крим», яка не була суб’єктом  міжнародного права, входить до складу України як «самостійна держава» за «окремим договором», та запровадили посаду президента Криму.

Юрій Мєшков, колишній прокурорський працівник та адвокат, що мав добре розуміти норми права та суть суверенітету, негайно запросив до місцевого уряду росіян, пообіцяв кримчанам друге громадянство (звісно російське), та російський рубль в якості паралельної валюти. При ньому можливо було побачити плакати «А я в Росію додому хочу» та почути крики на вулицях: «Референдум! Референдум! Референдум! Свободу Криму!».

На той час рішучими діями української влади вдалося зберегти суверенітет та територіальну цілісність. У березні 1995 року український парламент скасував кримську конституцію 1992 р. та разом з нею саму посаду «президента Республіки Крим». Для підтримання правопорядку на півострів перекинули бійців Національної гвардії України. Мєшков забарикадувався і кілька тижнів жив у кабінеті кримського парламенту, а росіяни з «московського» уряду Мєшкова змушено повернулися до Білокам’яної. Показово, що тоді підтримати Мєшкова вийшли лише кілька сотень людей пенсійного віку. Позбавленого посади Юрія Мєшкова вивезли до Москви російські військові, мер Москви Юрій Лужков оплачував Мєшкову квартиру та допоміг з працевлаштуванням.

Пізніше народний фольклор зазначав, що Конституція Криму зразка 1992 року намагалася перетворити життя «в совку» на життя «в мішку», але це не перешкодило новій спробі реваншу. У 2011-му році Мєшков повернувся на півострів та, не приховуючи факту, що діє як громадянин Росії,  заявив, що є чинним президентом Криму, хоча пройшло 16 років, й має намір відновити конституцію 1992 року. Але знову українська влада виявилися дієвою – Мєшкова депортували відразу після прес-конференції.

У 2014 році відбулася нова спроба «президента» повернутися до влади, Юрій Мєшков приїхав до Криму, щоб взяти участь у російському референдумі, результати якого так і не визнав світ.

Цікаво, що Юрій Мєшков вважав, що легко повернеться в «кримську політику», але туди його вже не пускали самі окупанти. «Це непотріб, у них немає ні совісті, ні честі. Це навіть не великий бандит», ‒ говорив він про окупаційну російську владу півострова в одному зі своїх останніх інтерв’ю. Ми погоджуємося з такою оцінкою Мєшкова та навіть врахували її у назві циклу наших матеріалів.

На додаток лише зазначимо, що надалі влада РФ спробувала використати в 2018 році Мешкова у організації «громадської компанії» щодо відновлення постачання дніпровської води в Крим, але кампанія виявилася вкрай невдалою й за її підсумками Юрій Мешков …раптово помер від «ускладнень старої хвороби».

Деякі аналогії з іншими окремими прокурорськими працівниками та президентами-утікачами, у тому числі щодо спроб їх подальшого використання (зокрема, й не зовсім у культурному сенсі цього слова), читачі можуть зробити самостійно.

Повернемося до бізнес-прикриття чиновників вищого регіонального рівня. Наприклад, 5 жовтня 2003 року веб-сайт «Кримська лінія» (журналіст Наталія Щербина) повідомив про тісні зв’язки випускника Кубанського університету, проросійського політика, колишнього Голови Верховної Ради АРК Грача Леоніда Івановича з Росією.

Першим особливо великим проектом, у якому Грач брав участь,  було створення Фонду «Москва-Крим». Поставки російського газу зі створенням великих сум заборгованості, принесли колосальні доходи всім, хто брав участь у схемі. «Кримська лінія» писала про те, яким чином газ перетворювався в будматеріали, путівки, ринки і великі суми грошей, й куди ці гроші йшли.

Однією з цілей Фонду і особисто Грача Л.І. тоді став рекреаційний комплекс півострова. В Алушті, наприклад, велася інтенсивна компанія, в ході якої зазначалося, що є багато куточків мальовничого узбережжя і всяких оздоровниць, які без фінансових вливань приватних осіб просто загинуть.

Іншим великим проектом було заявлено будівництво мосту через Керченську протоку, що мав символізувати «дружбу народів». Проект приніс особисто Грачу певні політичні бали перед виборами, однак тоді залишився нереалізованим, та десятиліття чекав на ескалацію російської агресії. Так вже сталося, що саме нинішня верховна влада РФ з кооперативу «Озеро» скористалася для розпилу мільярдів бюджетних коштів опрацьованою регіональною схемою отримання політичних дивідендів.

Пізніше, всупереч державним інтересам України, в Керченській протоці почали великий проект з будівництва дамби з боку Росії. Вже тоді проявилися стійкі зв’язки Грача Л.І. з “бізнесменами» та козаками з Краснодарського краю РФ. Важливо, що провокаційне розпочате РФ будівництво дамби до о. Тузла, було підтримано російськими ОЗГ під приводом необхідності, серед іншого, прокладання трубопроводів, у т.ч. водоводу з Кубані, який фактично приховував плани з його використання для транспортування дешевого (менше 2 грн літр з доправленням) нелегального осетинського спирту в Україну.

Як ми вже писали у серії «Бандитів» згаданий на початку розповіді скромний «російській бізнесмен» Яланузян Н.М., двоє інших російських бізнесменів-чиновників та члени родини Грача Л.І. стали у 1999 р. співзасновниками ТОВ «Кримболгарюгсервіс», а майже через рік, 5 липня 2000 р. було створено ТОВ «Кримболгарсервіс» з кодом за ЄДРПОУ 30993483 та адресою: АР Крим, Ялта, Сімеїз, вулиця Радянська, буд. 80.  Тобто це ТОВ мало ту ж адресу, що й зареєстровано й ТОВ «Кримболгарюгсервіс». Контактний телефон ТОВ «Кримболгарсервіс» – 8067-6524476 був зазначений таким й для ТОВ «Ялтинський бетонний завод №1» (код ЄДРПОУ 33876123), а другий телефон 065-4233860 для ТОВ «СІ-ТУР КРИМ».

Зазначена «помилка» добре ілюструє намагання злочинного угрупування приховати інтереси конкретних осіб через послідовне створення нових юридичних осіб. У нашому випадку це наступні ТОВ, такі як «Кримпарксервіс», «Кримпісок», «Добровская долина» та «Сі тур Крим», для організації роботи яких залучили ще одного із засновників ТОВ «Кримболгарюгсервіс» та довірених осіб Грача Л.І., зараз добре відому в Криму Дорофеєву Ксенію Миколаївну, стосовно якої в Україні, до речі, застосовано персональні санкції.

Саме Яланузян Н.М. не тільки отримував значні прибутки в Україні, але одночасно брав активну участь й у будівельному бізнесі в Росії. Наприклад, з Юрієм та Михайлом Оганянами, він є співдиректором кіпрської компанії «Sonnenrast Limited» (код C98852, HE98852), стосовно якої фіксувалася неодноразова участь у різних економічних оборудках на території Краснодарського краю, у тому числі нібито з перерахуванням із офшорних компаній значних сум по інвестиційним договорам з ознаками фіктивних.

З цього приводу наявні розслідування російських силових органів, але вони чомусь не зачіпали безпосередньо Яланузяна Н.М. Враховуючи, що події мали місце на території РФ, про них наводиться лише інформаційно, для характеристики особи Яланузяна Н.М. та доведення того факту, що він виявився дуже кваліфікованим спецом по офшорним схемам виведення капіталів, отриманих від такої діяльності.

Далі буде …