Окупація у 2014 році Криму та Донбасу без перебільшень стала однією з трагічних сторінок в сучасній історії Української держави. Зовнішня військова агресія Росії досі негативно позначається на розвитку країни, яка змушена окрім вирішення поточних питань (соціальний захист населення, розвиток економіки, забезпечення правопорядку тощо), виборювати свою територіальну цілісність та суверенітет.

Особливо гостро таку ситуацію відчувають на собі переселенці з Криму та Сходу України, які були змушені покинути свої домівки, облишити роботу та починати життя з нуля. І мова йде не про декілька тисяч осіб, а про сотні тисяч переселенців, які на кінець 2019 року зареєструвалися в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб . Доля проукраїнські налаштованих жителів Криму також не легка, оскільки вони по суті стали політв’язнями Кремля. Сам півострів поступово перетворюється на військову базу, при цьому руйнується інфраструктура, знищується бізнес та культурна спадщина.

Сьогодні громадські активісти все частіше ставлять питання: чому окупація взагалі стала можлива? Насправді жителі півострова завжди були проукраїнські налаштованими та задоволені своїм життям, адже Україна поважала їхні культурні та релігійні уподобання, підтримувала економічно та розвивала інфраструктуру. Знайти відповідь на це питання дуже важливо, оскільки це допоможе у констатації істини, тобто дасть змогу поглянути у корінь конфлікту та зрозуміти хто саме усіляко сприяв планам сепаратистів. Наше покоління та нащадки мають знати правду. Тому висвітлити роль чиновників злочинного режиму Януковича у формуванні сепаратистських настроїв на півострові спробує кандидат юридичних наук Віктор Філатов.

Для такого аналізу слід повернутися до подій 2010 року, коли Президент України Віктор Янукович призначив на посаду Голови Ради Міністрів АР Крим Василя Джарти. Цю особу пов’язують з так званим «донецьким кланом», організованим транснаціональним злочинним угрупуванням, представником якого був власне й сам Янукович. Кар’єра «макіївського дона» Василя Джарти була доволі стрімкою: від мера міста він дуже швидко піднявся до народного депутата України, а згодом і до члена уряду Януковича (очолював Міністерство охорони навколишнього природного середовища). Протягом усієї кар’єри в Криму за Василем Джарти тягнувся шлейф скандалів та звинувачень, що не може здивувати, зважаючи на його попередню діяльність в Донбасі.

З призначенням його на посаду, в Крим фактично повернулися «бандитські 90-ті», почалося розкрадання «по бєспрєдєлу» усіх бюджетних потоків, проведення через тиск, підкуп та погрози, фальсифікованих регіональних та місцевих виборів, в яких представники «Партії регіонів» отримали абсолютну більшість місць. Василь Джарти при цьому намагався не просто контролювати усю економіку півострова для власних потреб та задоволення примх «родини Януковича», але й розставляв своїх людей до влади, утворював кланово-мафіозний стиль керівництва.

Були звісно й інші звинувачення на адресу нового прем’єра, але нас більше цікавить саме «монополізація» Василем Джарти влади на півострові, яка згодом відгукнеться сучасній Україні. Симптоматично, що зайнявши посаду він першим ділом змінив свою офіційну охорону на донецьке приватне охоронне агентство. Після цього і почали розвиватися події, відлуння яких відчувається й досі.

Василь Джарти починає перетягувати до півострова своїх донецьких «колег», які були готові вірою та правдою «служити» своєму патрону. Події, які відбулися після цього, жителі півострову згадують неохоче. Адже більшість з таких «колег» у подальшому були обвинувачені в економічних та інших злочинах, зокрема за статтею 365 Кримінального кодексу України «Перевищення влади або службових повноважень». Левова частка цих злочинів була пов’язані з земельними ресурсами. Так, підконтрольні Василю Джарти чиновники дозволяли собі незаконно відгородити 4.8 тис. га. із земель радгоспу «Азовський» або незаконно виділити «потрібним особам» земельні ділянки під будівництво готелів.

Однак сьогодні нас більш цікавить не тільки і не стільки економічний аспект, хоча він також достатньо важливий. Ми акцентуємо увагу на політичній складовій задля того, аби окреслити роль «соратників» Василя Джарти у подіях 2014 року та сучасному житті півострова. Це змушує нас переходити до персоналій.

Яскравим прикладом «донецьких в Криму» став Павло Бурлаков, родом з Донецька, представник «Партії регіонів». Бурлаков був консультантом Василя Джарти за часів його роботи першим заступником голови Донецької обласної державної адміністрації. Він не покинув «патрона» після переїзду й був призначений на посаду першого віце-прем’єр-міністра Ради Міністрів АР Крим. Бурлаков став скандально відомий тим, що двічі голосував на місцевих виборах в Криму у 2010 році та парламентських виборах у 2012 році, не маючи при цьому навіть кримської прописки. Також він ініціював кримінальне переслідування журналістів, які у своєму розслідуванні представили суспільству докази означених порушень виборчого законодавства.

На початку окупації Криму, Павло Бурлаков активно підтримав державу-агресора і на даний час посідає місце заступника голови Севастопольського осередку політичної партії «Єдина Росія». Як відомо ця партія є «об’єднанням російських бюрократів» та активно просуває усі ідеали «русского мира» на території окупованого Криму.

Іншим «донецьким в Криму» є Георгій Псарьов. Це колишній заступник Голови Ради міністрів АР Крим родом з міста Макіївка, що на Донеччині, і теж приїхав до Криму як член команди Джарти. Псарьов певний час був міністром курортів та туризму. В окупованому Криму Георгій Псарьов відчуває себе комфортно, активно займається бізнесом та сплачує податки державі-агресору. Зокрема, він є власником кампанії, яка займається морськими перевезеннями та земельними правочинами. По суті в окупованому Криму він легалізував власні активи, які вдалося вкрасти у кримчан до 2014 р.

Також «людиною Джарти» є й Олена Семичастна, уродженка міста Донецьк, яка у період з 2011 по 2014 роки обіймала посаду міністра праці та соціальної політики в уряді АР Крим. Вона активно підтримала спробу анексії півострова і одразу ж почала працювати у владних структурах РФ. Так, з 2014 по 2017 роки Семичастна була радником «Голови Державної ради Республіки Крим», а з початку 2019 року очолила виконавчий комітет Севастопольського відділення політичної партії «Єдина Росія» , тобто працює там разом з вищенаведеним Бурлаковим. Це доволі типова ситуація для зрадників України, посіпак покійного «авторитета» Джарти, які намагаються закріпитися при новій «владі» та продовжувати заробляти певні «бонуси» за рахунок населення та бізнесу.

Також яскравою представницею «донецьких в Криму» є Лариса Чулкова. За часів Василя Джарти вона очолювала в АР Крим республіканський комітет з питань релігії, і була активним членом його команди. Дуже цікаво, що вже на той час Лариса Чулкова входила до проросійської політичної партії «Руська єдність», яка у 2014 році була заборонена Окружним адміністративним судом міста Києва. На даний час Лариса Чулкова є «депутатом» «Державної ради Республіки Крим», навіть заступником голови «комітету з питань культури та охорони культурної спадщини» цього органу влади окупантів. Також Чулкова є представницею Союзу жінок Росії,  вона активно підтримує окупацію півострова та просуває у суспільстві позицію держави-агресора.

Яскравим представником «донецьких в Криму» був й Анатолій Могильов, також член «команди» Джарти, який тривалий час працював в Макіївці. Він був активним функціонером «Партії Регіонів» та з 2011 до 2014 року обіймав посаду Голови Ради міністрів АР Крим. Це достатньо цікава постать, адже на відміну від вищевказаних «пташень гнізда джартового» пан Могильов з 2014 року в Криму не затримався, й навіть робив заяви, що він не підтримує спробу анексії Криму та засуджує дії РФ.

Чи можна цьому вірити, зважаючи на «активний спротив» Могильова «зміні влади» в АР Крим під російськими багнетами, ураховуючи  розбудову Могильовим в Криму до 2014 року вертикалі влади, що складалася насамперед з донецьких представників «Партії регіонів», які активно лобіювали інтеграцію з РФ, а з 2014 р у абсолютній більшості стали колаборантами? Є гіпотеза, за якою «проукраїнська» позиція пана Могильова, як й інших колоритних персонажів, що мігрували з 2014 року з Криму в Київ, є звичайною спробою пошуку собі «місця під сонцем» в умовах, коли послуги конкретної особи чомусь виявилися ворогу не потрібними.

До речі не слід забувати й позицію пана Могильова, як очільника Уряду АР Крим, щодо прав корінного кримськотатарського народу. Прикладом у статті, яка була опублікована в газеті «Кримська правда», Анатолій Могильов називав кримських татар «стадом баранів, які тупо слідують за ватажком» . Як можна розцінювати такі дії посадовця, який отримав владу від Українського народу – питання суто риторичне.

Існує цікаве питання, чи варто вважати «людиною Джарти» Володимира Костянтинова, незмінного співочільника окупаційної влади  Криму. Хоча Костянтинов  не був родом з Донбасу, але за влади Януковича він по праву вважався членом «команди» Джарти. Цікаве, що саме Володимир Костянтинов у свій час формально вніс кандидатуру Василя Джарти на пост Голови Ради міністрів АР Крим. На думку криміналістів Костянтинов до 2014 року, маючи власні обтяжні злочинні інтереси в Криму, фактично вступав посередником між власне кримською організованою злочинністю та «донецьким кланом» Джарти-Януковича.

В подіях 2014 року Костянтинов отримав від окупантів роль одної з ключових «говорячих голів». Адже саме виступив із заявою про «невизнання нової української влади» та висував пропозиції щодо приєднання Криму до Росії. За такі дії Генеральна прокуратура України звинуватила його у державній зраді. Сьогодні Костянтинов серед іншого є й секретарем кримського регіонального відділення політичної партії «Єдина Росія»  (нагадаємо що партійною роботою «Єдросів» в Севастополі наразі займаються саме згадані вище люди з «клану Джарти»).

Говорячи про «команду» Джарти слід вказати й деякі її кроки, які також опосередковано сприяли приведенню до влади проросійських політиків. Мова йде про лідера політичної партії «Союз» Льва Миримського. Ця партія відкрито агітувала за федералізацію України, надання російській мові статусу другої державної мови та інтеграцію до економічного простору Росії. У 2012 році Лев Миримський пройшов до Верховної Ради України по мажоритарному округу у Севастополі. При чому, кандидат від «Партії регіонів», який був лідером на цьому окрузі, за 20 днів до виборів зняв свою кандидатуру. Це свідчить про змову «регіоналів», які тоді в Криму цілком координувалися «кланом Джарти» з представниками партії «Союз» .

Фактично ці політичні сили мали єдину мету і намагалися просувати проросійські інтереси вже на рівні парламенту України. Тобто, колишня влада «макіївської групи» на півострові не тільки власноруч скеровувала чиновництво Криму в обійми Росії та її спецслужб, а й усіляко сприяла «поверненню на політичний олімп» півострову окремих проросійських політиків (Аксьонова Мірімського, Цекова), які ще з 90-х років проявляли зневагу до Української держави та закликали до повалення її конституційного ладу.

Здається, що окупація Криму почалася не у 2014 році, а значно раніше, саме з приходом на півострів Василя Джарти та його макіївсько-донецької команди «македонців», які чотири роки робили усе можливе задля того, аби план Путіна по захопленню Криму став реальністю. При цьому діяла ця «команда» доволі цинічно та відкрито, адже на рівні вищого керівництва країни очевидно отримала повний «карт-бланш».

Використовуючи політичний вплив, вони системно руйнували усе українське в Криму на насаджували ідею «федералізації» і подальшого приєднання до Росії. Акцент робився на маргіналізованій частині населення півострову, якому нав’язали думку про утиски з боку України. Такий ідеологічний вплив звісно приніс свої «плоди». На момент появи на півострові так званих «зелених чоловічків», частка вертикалі кримської влади вже була повністю «готова» до державної зради, а окрема, хоч й невелика частина населення – до фейкового «референдуму». Росіянам залишалося тільки почати військову операцію та проголосувати в Раді Федерації за введення на територію Криму російських військ, що власне було не так вже і складно організувати.

Характерно, що після реалізації своїх планів, більшість з «горе-чиновників» швидко адаптувалися до «нових реалій» та почали активно формувати в Криму осередки пропутінської політичної сили. Така «класова близкість» макіївських бандитів та «Єдиної Росії» є вкрай показовою. Втім, прийде час, коли вихідці з «клану Джарти»  постануть перед українським судом (можливо не саме тим, де наразі працює донька покійного), або перед міжнародним трибуналом та стануть відповідати за долі кримських політв’язнів, сотень активістів, які стали жертвами нападів, тисяч кримських бізнесменів, які втратили на півострові усе та кримських переселенців, які не зрадили Україну та покинули окуповану територію.

Події в Криму стали прикладом того, як організована загальнокримінальна злочинність може змінювати не тільки долі громадян, а й цілих держав. Сподіваємося, що теперішня українська влада врахує «кримський урок» й виваженіше підходитиме до кадрової політики. Яка не буде заснована на принципі спільного територіального походження, чи спільного вчинення загальнокримінальних та корупційних злочинів, а на повазі до України, її суверенітету і територіальної цілісності.

Тоді не прийдеться після чергових десантів «кланів Джарти» у регіони країні виборювати власну незалежність та звільняти окуповані території.

  1. Внутрішнє переміщення в Україні: огляд ситуації на жовтень 2019 року. URL: https://krymsos.com/reports/analitichni-zviti-po-vpo/vnutrishnye-peremishchennya-v-ukrayini-oglyad-situatsiyi-za-zhovten-2019-roku/.
  2. Прем’єр-міністром Криму призначено Василя Джарти. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/1089320-premr_mnstrom_krimu_priznacheno_vasilya_dgarti_961835.html.
  3. До Криму повертаються «бандитські 90-ті». URL: https://www.radiosvoboda.org/a/2092753.html.
  4. Часи підкорення Криму. URL: https://tyzhden.ua/Politics/16891.
  5. У Криму заступник Могільова ініціював кримінальне переслідування журналістів. URL: https://tyzhden.ua/News/70067.
  6. Павел Бурлаков. Лига досье. URL: https://file.liga.net/persons/pavel-byrlakov.
  7. Бизнес, политика, изолятор. Как живут бывшие управленцы из донецко-макеевской команды Крыма. URL: https://ru.krymr.com/a/biznes-politika-izolyator-donetsko-makeevskaya-komanda-v-krymu/29551121.html.
  8. Семичастная Елена. Крым политический. URL: http://politika-crimea.ru/persons/658-semichastnaya-elena-borisovna.
  9. «Донецька» команда Джарти залишається керувати Кримом. URL: https://www.radiosvoboda.org /a/2222018.html.
  10. Лариса Чулкова провела приём в общественной приёмной Председателя партии «Единая Россия» Д.А. Медведева. URL: https://simferopol.bezformata.com/listnews/larisa-chulkova-provela-priyom/37042845/.
  11. Парадоксальная крымская кадровая карта: “старые крымские” против новых макеевских. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/articles/2011/11/25/6780615/.
  12. Десятилетие предателя, который ограбил Украину. URL: https://day.kyiv.ua/ru/blog/politika /desyatiletie-predatelya-kotoryy-ograbil-ukrainu.
  13. Миримский: действия «Свободі» меня толкают во фракцию «регионалов». URL: https://lb.ua/news /2013/01/14/185504_mirimskiy_esli_vnesut_proekt.html.