На сьомому році окупації територій Донбасу та спроби анексії Криму, Росія все ще продовжує видавати з себе стороннього спостерігача конфлікту на Сході України, пробує штучно розмежувати події в Криму та ОРДЛО. На рівні вищого керівництва РФ ми постійно чуємо про громадянську війну на Україні, попре позицію цивілізованих країн світу, попре рішення ООН, згідно резолюцій Генеральної асамблеї якої Росія визнається країною-окупантом . У США на рівні Стратегії національної безпеки від 2017 року Росію визнали ключовою загрозою нацбезпеки, адже її втручання у політику незалежних країн світу є занадто агресивним та руйнівним . У ПАРЄ також постійно закликають Росію припинити військову агресію щодо України та виконати у повному обсязі Мінські домовленості . Слід згадати і суворі економічні санкції, які світ застосував у знак осуду дій Росії та солідарності з Україною, яка стала жертвою зовнішньої військової агресії.

Про це пише доцент Андрій Чвалюк.

Не дивлячись на це, Росія продовжує не тільки військово підтримувати окуповані території, а й усіляко координувати на спрямовувати незаконну владу «Д/ЛНР» та окупованого Криму. Останній Росія вже майже перетворила на військову базу. Можна упевнено говорити про те, що РФ відіграє вирішальну роль у формуванні влади тимчасово окупованих територій, адже жодне ключове призначення не відбувається без погодження Кремля. При цьому, Росія активно використовує кадрові ресурси Криму, тобто по суті так звані політики, які керують окупованими територіями постійно міняють місця своєї дислокації. Наприклад, чиновники з Криму призначаються на посади в «Д/ЛНР».

Також спостерігається «політична міграція» чиновників з самої Росії на тимчасово окуповані території України. Як правило, мова йде про тих російських політиків, які завинили перед режимом Путіна і направляються так би мовити у «політичне вигнання» для того, аби скупити провину. Або про чиновників, які навпаки довели свою відданість режиму та готові на будь-які злочинні дії заради Кремля. Росія вперто заперечує це, але з фактами важко спорити.

Почнемо з Володимира Пашкова, який з 2020 року обіймає посаду заступника голови «уряду ДНР». Він яскравий приклад політичних вигнанців з РФ, адже з 2008 по 2014 роки Володимир Пашков займав посаду заступника губернатора Іркутської області Росії. Свого часу представники російських медіа та громадськість звинувачували його у перевищенні службових повноважень, і навіть є позови до суду з боку суб’єктів господарювання, від яких він вимагав вчинення дій та надання відповідної інформації з питань, які не входять до його компетенції. Питання стосувалося чисток лісів в Іркутській області, під час яких звісно можна списати дороговартісну сировину . Натепер цей росіянин займає посаду у «вищому органі виконавчої влади ДНР», тобто окупаційної влади РФ на суверенній території України.

Ще одним «політиком» з російським паспортом є Владислав Дейнего, який займає посаду «міністра закордонних справ ЛНР». Саме він є представником, якого Москва залучає до роботи тристоронньої групи у Мінську . Тобто виходить, що громадянин Росії «представляє інтереси» окупованого Луганську у переговорах з Україною. Можна уявити, що він запропонує і чиї ідеї буде реалізовувати в рамках роботи цієї групи. Можна згадати і ще про декілька громадян Росії, які обіймають високі посади у самопроголошених республіках, а саме:

– «міністр фінансів ДНР» Яна Чаусова, громадянка Росії, яка після невдалої спроби обратися до Курчатівської міської думи, у 2018 році вирішила зробити політичну кар’єру на окупованому Донбасі;

– голова «Центральної виборчої комісії ДНР» Ольга Позднякова, яка є громадянкою Росії та до призначення проживала у місті Ростові і була депутаткою міської ради міста Шахти;

– «голова Верховного суду ДНР» Андрій Кім, який також є громадянином Росії і до свого призначення у самопроголошеній республіці був керівником слідчого відділу по місту Волгодонськ Слідчого управління Слідчого комітету при прокуратурі РФ по Ростовській області;

– «заступник голови Ради міністрів ЛНР» з питань сільського господарства та продовольства Олександр Кравцов, який народився в Омській області та свого часу був депутатом Державної думи РФ, а пізніше став політологом;

– «міністр оборони ЛНР» у 2014 році Генадій Циплаков, який родом з Ростовської області, є громадянином Росії, загинув у бойових діях на Донбасі .

Усі ці особи розуміючи, що порушують законодавство незалежної держави, не тільки незаконно перетнули Державний кордон України, а й зайняли посади в органах влади, яка визнана злочинною. Очевидно, що держава-агресор намагається встановити тотальний контроль над усіма гілками влади самопроголошених утворень. Але для Росії і цього виявилося замало. Метою РФ є не просто призначення «кишенькових» чиновників з Росії на посади у самопроголошених республіках. Вони ставлять для себе досить амбітну ціль – виховати покоління «управлінців» на російській моделі. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, росіяни організували для депутатів самопроголошених республік своєрідні курси стажування в органах законодавчої влади РФ. Ці «стажери» вивчають у Державній думі Росії особливості законотворчого процесу. Така потреба виникла внаслідок незадоволення російськими кураторами якості управління на окупованих терористами територіях Донбасу. Також за даними розвідки, Росія на території Ростовської області, яка межує з окупованим Донбасом, розгорнула цілу «рекрутингову діяльність», а саме проводить конкурс та набирає кадри на заміщення вакантних посад в «ДЛНР» . Вкрай вірогідно ці кадри будуть використані і в Криму. Враховуючи, що Росія дуже часто повторює сценарії щодо окупованих територій, слід очікувати, що подібні «рекрутингові агенства» почали працювати десь у Вороніжі чи Краснодарі.

Це вказує на те, що на окупованих територіях нікому ефективно керувати, адже усі професійні кадри покинули Крим та Донбас або відійшли від публічного життя. Залишилися горе-управлінці, які до конфлікту займали другорядні посади або взагалі не мали жодного відношення до сфери державного управління. Також це означає, що Росія прагне тривалого контролю над окупованими територіями, і тому намагається заповнити кадровий потенціал самопроголошених республік. Звісно, мова не йде про порядних та освічених людей і професіоналів високого рівня, оскільки вони усвідомлюють в яку ситуацію можуть потрапити. Як правило, йдеться про недоуправлінців та невдах, які хочуть скористатися допомогою терористів для просування власної кар’єри, і у цьому питанні їх навряд чи щось зупинить.

Можна припустити, що створення кадрового резерву напрямку пов’язане з пошуками Росією альтернативних способів надання статусу самопроголошеним республікам. Так, останнім часом у медіа «ДЛНР» та Росії активно обговорюється ідея створення та законодавчого закріплення такої категорії, як «федеральна територія з прямим федеральним підпорядкуванням». На думку аналітиків, такий статус Росія готує для тих територій, які вона де-факто окупувала, хоча де-юре визнає їх територіями інших незалежних держав . Це спроба Кремля максимально сконцентрувати владні повноваження, що повністю вписується у новації конституції держави-агресора. За умов реалізації таких ідей, Росія прагне вже мати на місцях підготовлених та апробованих чиновників, які володіють ситуацією та ознайомлені зі специфікою управління окупованими територіями. Варто припустити що погіршення економічної та соціальної ситуації в Криму призведе до заміни РФ колаборантів, які очолюють «Республіку Крим» з 2014 р. та переведення півострову в «федеральну територію з прямим федеральним підпорядкуванням», так саме як можливо й захоплені РФ у майбутньому окремі райони інших регіонів України, прилеглі до Криму або розташовані у Чорному морі.

Окрім зовнішнього «трансферу» росіян, простежується і переміщення «кадрів» в рамках самих окупованих територій. Якщо говорити про самопроголошені республіки, то тут не помічено випадків «обміну» кадрами, напевно це пояснюється тим аргументом, який змусив Росію шукати кадри для «ДЛНР» серед власних громадян – низький рівень професіоналізму. Також є ще один аргумент: як і кожне злочинне угруповання, протиправна влада «самопроголошених» республік та Криму не бажає допусками до «кормушки» злочинців з сусідських банд.

Водночас активно відбувається здійснюване росіянами підкріплення влади «самопроголошених республік» кадрами з Криму. На етапі початку окупації Криму та Донбасу, найбільш показовими «гастролерами» стали Ігор Стрєлков та Олександр Бородай, які обидва є громадянами Росії. В процесі анексії ці особи виконували роль своєрідних радників Сергія Аксьонова, зокрема Олександр Бородай відповідав за сектор пропаганди, а Ігор Стрєлков за силовий блок. Після остаточного встановлення окупаційної влади РФ в Криму, ці особи були перекинуті на Донбас, де кожен з них відіграв свою роль в окупації територій. Зокрема, Ігор Стрєлков очолив терористів та керував бойовиками, які протистояли офіційній Україні, а Олександр Бородай певний проміжок часу був «прем’єром ДНР». У жовтні 2019 року до Криму виїхав з родиною колишній «міністр зв’язку ДНР» Віктор Яценко, на якого була відкрита кримінальна справа . Можливо він сподівається на якусь посаду на півострові.

Сьогодні Росія постійно практикує візити делегацій з Криму до самопроголошених республік. Напевно такий «десант» виконує роль пропагандистського «комунікатора» між Кремлем та Донбасом, адже саме політики з Криму анонсували видачу російських паспортів мешканцям окупованого Донецька та Луганська. Нещодавно така делегація запевнила, що дуже скоро «громадяни ДЛНР» зможуть отримати не тільки паспорти, а й інші документи російського зразка: ідентифікаційні номери, водійські посвідчення тощо. Але строки вони звісно не уточнили. Тобто, завданням цих делегацій є демонстрація усіх переваг «русского мира», які вже «відчуває Крим» та які оцінять жителі окупованих територій Донбасу. До речі, останні напевно не до кінця розуміють, що мова йде не тільки про сумнівні права, які гарантують ці документи, а й про обов’язки перед державою-агресором .

При цьому поставлені проросійськими політиками «посадовці» Криму та ОРДЛО, доволі активно агітували за участь у референдумі щодо зміни Конституції РФ, які з-поміж іншого передбачають і право Путіна знову балотуватись на посаду президента. Зазначимо, що вже близько 230 тисяч громадян України, які проживають на окупованій території Донбасу отримали російські паспорти . Отже, політична міграція вже дає свої «плоди».

Таким чином, усі спроби Росії спростувати участь в окупації територій України та організації на них злочинної влади виглядають дуже невпевненими та дивними. Російська присутність, і не тільки військова, дуже просто доводиться, адже важко приховати біографію та походження тих «політиків», які сьогодні обіймають посади у самопроголошених республіках. До речі, і самі вони не надто намагаються це приховати, адже вказують цю інформацію на усіх відкритих ресурсах.

Присутність держави-агресора на рівні «політики ДЛНР» становить суттєву загрозу цим українським територіям, оскільки країна-окупант діє виключно у власних інтересах, що призводить до занепаду означених територій. Політика РФ скерована на постійну ескалацію конфлікту, що призводить до численних жертв, зокрема серед цивільного населення. Проросійські політики економічно руйнують Донбас та усю існуючу інфраструктуру, що ускладнить у майбутньому процес відновлення цих територій. Влада самопроголошених республік проводить активну пропаганду цінностей «русского мира», що сприяє вихованню у місцевого населення неприязні до усього українського, примирення у таких умовах значно ускладнюється.

Більшість політичних призначень Росії мають на меті дестабілізувати ситуацію та віддалити вирішення конфлікту. Ідеальним сценарієм для держави-агресора є заморожування конфлікту, який у будь-який час, за допомогою «кишенькових політиків» може спалахнути знову. За прикладами не потрібно ходити далеко. Слід згадати й розпалений радянськими спецслужбами конфлікт між Вірменією та Азербайджаном, який у липні цього року розпочався з новою силою. З огляду на це в Україні слід покладати великі надії на міжнародні судові інстанції, які обов’язково дадуть правову оцінку таким «політикам», як військовим злочинцям, які сприяли розпаленню ворожнечі та поваленню конституційного ладу на Донбасі та в Криму.

  1. Генасамблея ООН визнала Росію державою-окупантом, а Крим – тимчасово окупованою територією. URL: https://ua.112.ua/golovni-novyni/henasambleia-oon-pryiniala-rezoliutsiiu-po-krymu-360291.html.
  2. National Security Strategy of USA. URL: https://www.whitehouse.gov/wp-content/uploads/2017/12/NSS-F inal-12-18-2017-0905.pdf.
  3. ПАРЄ назвала Росію агресором та визнала стороною Мінських домовленостей. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2866503-pare-nazvala-rf-agresorom-ta-viznala-storonou-minskih-domovl enostej.html.
  4. Лес под воду. Пашкова под суд. URL: https://www.babr24.com/?IDE=112265.
  5. Міністр ЛНР Дейнего є громадянином Росії. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3026492-ministr-lnr-dejnego-e-gromadaninom-rosii-zmi.html
  6. Україна в ОБСЄ розповіла про російських чиновників на «посадах» у ДНР. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3033016-ukraina-v-obse-rozpovila-pro-rosijskih-cinovnikiv-na-posadah-u -dnr.html.
  7. Росія навчає кадри для Л-ДНР в органах законодавчої влади. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/1990006-rosia-navcae-kadri-dla-ldnr-v-organah-zakonodavcoi-vladi.html.
  8. Ползучая интеграция украинского Донбасса. Сделает ли Россия из Л-ДНР федеральную территорию. URL: https://dif.org.ua/article/polzuchaya-integratsiya-ukrainskogo-donbassa-mariya-zolkina-poyasnila-sdelaet-li-rossiya-iz-l-dnr-federalnuyu-territoriyu.
  9. Из Крыма на Донбасс: приключения Игоря Стрелкова и Александра Бородая. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/top-net/iz-kryma-v-donbass-priklyucheniya-igorya-strelkova-i-aleksandra-borodaya.
  10. Крымский «десант» в Донецке и цели России. URL: https://ru.krymr.com/a/delegaciyta-is-kryma-na-donbasse-aksyonov-poklonskaya/29938171.html.
  11. Як жителі непідконтрольного Донбасу голосують за поправки до Конституції РФ. URL: https://hromadske.ua/posts/teroristi-okupanti-agresori-yak-za-popravki-do-konstituciyi-rosiyi-golosuyut-privezeni-z -ukrayini-zhiteli-ldnr.