У лютому 2021 року євпаторійський громадській діяч Володимир Лутьєв, після тривалого мовчання заявив у своєму «Фейсбуці» про потребу підготовки до святкування 25-ї річниці встановлення за його кошт двох скульптур левів біля міської бібліотеки, розташованій на центральній, Театральній площі міста. Заява політика традиційно відрізнялася епатажністю та відсутністю в ній політкоректності. Втім, вона зумовлює потребу аналізу євпаторійської «великої політики», не тільки через викликане нею масове жваве обговорення «повернення Лутьєва» власне мешканцями міста, але й через те, що вказаний персонаж є дзеркалом епохи, яка ще не завершена.

І завершиться вона саме з деокупацією Криму.

Отже, наш герой, Володимир Григорович Лутьєв, народився у Дніпродзержинську (Каменське) у 1959 році та після отримання профільної вищої освіти вкоренився у Євпаторії, де він працював у останні роки радянської імперії венерологом у міській поліклініці. Специфіка його фаху у курортному місті не могла не призвести не лише до первинного «накопичення капіталу», але й до обростання необхідними зв’язками. Тому не дивно, що з 1990 до 1998 років Лутьєв двічі обирався депутатом міської ради [1].

У той період депутат Лутьєв запам’ятався містянам не лише важким характером, але й певною принциповістю, а також тими самими подарованими левами. Втім, замість обіцяних місту мармурових скульптур леви виявилися гіпсовими, міцно натертими для «шляхетності кольору» формаліном. Також євпаторійці нагадують, що Лутьєв мав тоді схильність до колекціонування антикваріату та скуповував його у населення. Це серед іншого, як кажуть злі язики, нібито призвело до комічної ситуації зникнення у місті старих дверних ручок, які у певний час почали скручуватися місцевими людьми важкої долі саме «для поповнення колекції».

У ті роки депутат Лутьєв не нажив мільйонних статків, але вступив у системний конфлікт із злочинними угрупуваннями, які тоді формувалися у місті та регіоні. Це власне коштувало Лутьєву не лише політичної кар’єри, коли у 1998 році він не переобрався депутатом, але й свободи. Адже у листопаді 2002 року, напереддень чергових виборів, Володимир Лутьєв був заарештованим за підозрою у «замаху на замовне вбивство» Миколи «Котлети» Котляревського, відомого вже тоді представника злочинного світу, який під дахом злочинного угрупування «Сейлем» розпочав публічну, політичну кар’єру [2]. Раніше, у 1998 році Лутьєва за подібних умов також арештовували перед виборчими перегонами, але тоді справа кінчилася нічим вже за два тижні. 

Примітно, що цю «справу Лутьєва» у 2002 році організовував керівник кримського управління боротьби з організованою злочинністю Сергій Семків, під безпосереднім контролем тодішнього керманича кримського головного управління міліції, а у наступному – народного депутата України двох скликань Миколи Паламарчука. Тоді ж, у 2002 році, майбутній «палкий прихильник Петра Порошенка» Паламарчук на спеціальній прес-конференції заявляв, що «Лутьєву пред’явлене підозру ще за шістьма справами» [3]. Додамо, що у Євпаторії безпосередньо процес документації «замовлення» вбивства Котляревського Лутьєвим організовував «молодий та перспективний» міліціонер Андрій Прошкін, який потрапив у керівництво тамтешнього карного розшуку за чотири місяці до тих подій.

Очевидним був намір влади, насамперед міліції, «заткнути рота» Лутьєву для прочищення шляху нагору для Котляревського, на «послужному списку» якого вже тоді були доведені судом умисні вбивства. Додамо, що від вироків «Котлета» ховався шляхом симуляції тимчасової недієздатності, адже кілька років раніше, під час чергових «розборок», отримав вогнепальне поранення в голову. Одразу повідомимо, що поки Лутьєв перебував у СІЗО, Котляревський став успішно обраним від Євпаторії депутатом Верховної Ради АР Крим та потім двічі переобирався у те саме крісло, аж до окупації півострову.

Примітно, що за повідомленнями преси з 2012 року згаданий Микола Котляревський представляв у кримській політиці рух Арсенія Яценюка «Фронт змін» [4]. Тому нагадаємо, що саме у 2002-2003 роках, коли відбувалися вказані події, і коли група кримських рекетирів та кілерів уперше надягла краватки і стала формувати уряд автономії, пан Яценюк був дуже зайнятим первинним накопиченням політичного капіталу – за «дивним збігом обставин» як раз на посаді міністра економіки АР Крим.

Водночас, вкрай не очікувано для замовників «посадки» Лутьєва, ця справа виявилася нечувано гучною, зокрема й через неабиякий суспільний резонанс. Кримчани, що кілька років потішалися над неоднозначними вчинками «правдолюба» та водночас «антиквара» венеролога Лутьєва, масово стали на його захист у двобої з бандитами. За зверненнями журналістів Лілії Буджурової та Володимира Притули на справу звернула увагу омбудсмен Ніна Карпачова, про неї писав статті майбутній політв’язень Микола Семена, а чисельні суди висвітлювала Харківська правозахисна група [3]; [5]; [17].

Врешті-решт Лутьєва було виправдане, насамперед – через значну суспільну увагу до процесу. У наступному Лутьєв продовжував викривати кримських бандитів та корупціонерів у виданні «Євпаторійський тиждень», про що серед іншого часто писав тодішній громадській діяч Марк Агатов. Очевидно що Лутьєв, попре його політичні та юридичні лиха, зберігав у Криму та зокрема Євпаторії певний авторитет та впливовість [6]; [7].

У цій історії характерним є те, що в наступному викривальну, як наразі б сказали, діяльність Лутьєва стали пов’язувати із генералом Геннадієм Москалем, що насправді невірно. Як раз за часів міліціонера з декількома прізвищами Москаля та його «підгодованих» бандитів «Сейлему», таких, як майбутній «голова Криму» Сергій Аксенов, у Лутьєва почалися серйозні проблеми, про які він неодноразово скаржився як журналістам, так й у всіляких статтях та зверненнях.

Цікаво, що сам Лутьєв заявляв, що він «живе за поняттями» і тому може спілкуватися навіть із лідерами кримського кримінального світу, такими як Олексій Протасов та Сергій Воронков, але не з «перевертнями у погонах» [15]. Цікаво, що й історію з «замовним вбивством» організували через колишнього співробітника міліції та провокатора Андрія Грачова [3]; [8]. Узагалі Лутьєва та Москаля поєднують хіба що судові процеси проти такого собі Марка Бен-Наїма (Бондаренка Олега Мойсейовича) який і до окупації та в її умовах зображає з себе на півострові «правозахисника», попре чисельні звинувачення у аферах від абсолютно різних людей [9]; [10].

Втім, пан Лутьєв виявився із категорії політиків, яки вважають помсту стравою, що смачна саме холодною. Прикладом, вже у 2012 році співробітниками СБУ був затриманий на хабарі суддя Євпаторійського міського суду Володимир Макарчук, який до того сприяв місцевим правоохоронцям у провадженнях проти Лутьєва. І хоча в тюрму ніхто не сів, Макарчук був змушеним звільнитися у 2013 р. з посади судді [11]; [12].

Початок окупації призвів до нової хвилі боротьби між Лутьєвим та «Котлетою» Котляревським, який за домовленістю з колаборантами клану «Сейлем» повернувся із «сімферопольських політичних кіл» до Євпаторії, де «обирався» у 2014 році до «міської ради». Як кажуть євпаторійці, Котляревський за погодженням із Аксьоновим тоді «віддав» своє місце у «кримському парламенті» Ніні Пермяковій, яка у наступному стала фігурантом чисельних корупційних скандалів та у «Державній Раді» очолювала «комітет з культури».

Примітно, що Лутьєв в 2014 році вчергове спробував як «взяти участь у виборах» так й завадити стати «депутатом» Котляревському. На цьому він потерпів невдачу, був «знятий з кандидатів» загарбниками та ще й у результаті потрапив, як «кандидат» до місцевого органу окупантів, на сайт «Миротворець». У свою чергу «обраний» за домовленістю з «главою Криму» Аксьоновим до «міської ради» бандит Котляревський очолив там «комісію по боротьбі з корупцією» [4]; [13]; [14]; [16]. Після цього Лутьєв практично зник із публічних процесів «політичного» характеру.  

Водночас рівень публічної підтримки окупантів з боку «колаборанта» Лутьєва не можна й порівняти із тим самим Марком Агатовим (Марк Пурим), який серед іншого був включеним агресором у «комісію з підготовки проекту Конституції Республіки Крим», звертався до окупантів зі запитом про «законність будови» у Євпаторії української каплички, та у 2015 році презентував власну проросійську книгу «Кримська весна» (вона, як і наступні твори Агатова, «Віагра для ЦРУ» та «Секс-джихад», масового попиту кримських читачів не викликала).

Але у 2015 році Лутьєв як мінімум інформаційне активно висвітлив скандал, коли група зрадників, євпаторійських міліціонерів, що перейшли на сторону агресора, була викрита «десантом ФСБ» за збирання коштів із «масажних салонів», тобто фактично – за організацію системної проституції [18]. Ця операція карателів змінила у Євпаторії верхівку «неблагонадійних», на думку російських спецслужб, «поліцейських». І хоча тодішній керівник «міської поліції», колаборант Дмитро Паша до підвалів ФСБ не потрапив, він був змушений «піти у народне господарство».

Його зусилля із сприяння поваленню державного ладу в 2014 році, участь Паша у фейковій «Євпаторійській роті народного ополчення» та його нагородження «кримською» медаллю РФ за зраду Батьківщині окупанти чомусь не оцінили. Втім, за Дмитром Паша залишилися його бізнес-угіддя та захоплена під час «керування поліцією» нерухомість [19]. Але характерно, що саме старий ворог Лутьєва, «поліцейський» Андрій Прошкін, причетний до фальсифікації його справи в далекому 2002 році, був зробленим окупантами «цапом-відбувайлом» та за згадане «кришування» повій отримав у 2017 року повноцінні «сім років тюрми». Решта ж затриманих за «справою масажисток» у 2015 році євпаторійських «поліцейських» отримали «умовні терміни» [20].

Того ж року Лутьєв все ж нагадав про себе, адже його кандидатура була висунута «Євпаторійським фондом допомоги тваринам» на премію імені С.Е. Дувана, за встановлення тих самих гіпсових левів у 1996 році та за «допомогу нужденним родинам». Ця премія була заснована Євпаторійською міською радою у 1995 році й окупанти не припинили її присудження.

Але Лутьєву премію не надали, зокрема – через листа до комітету з її присудження, підписаному низкою його традиційних недоброзичливців. Листа підписали «депутат міської ради» від «Єдиної Росії» та власник декількох фірм, неодноразово нагороджений окупантами Микола Ковальчук [21], Микола Колесник, що не зумів потрапити до окупаційної адміністрації від «Партії ветеранів Росії» [22], та Володимир Ющенко. Цих осіб поєднувало не лише членство у «Руській громаді Євпаторії», але й тривалі тісні зв’язки із вище зазначеним Миколою «Котлетою» Котляревським та відповідний досвід хронічного написання скарг на Лутьєва у всілякі інстанції [23]; [24].

Ця стійка група протягом двадцяти років брала участь у чисельних судових процесах, пов’язаних із Лутьєвим, здебільшого програвала їх, та навіть має у своєму «активі» рішення Європейського суду з прав людини 2010 року. У ньому Судом їх права у чисельних «викривальних процесах» були визнані порушеними із декількох формальних підстав, але гроші за це ні з кого стягнуто не було [25]. Зазвичай ці «викривальні» справи стосувалися публічних образ Лутьєва, які він у 2013-2014 роках педантично оскаржував та вигравав через захист власної честі та гідності – як в місцевих судах до окупації, так й у структурах окупантів в наступному.   

Додамо що перед окупацією, влітку 2013 р., діючи в інтересах Миколи Котляревського та майбутнього «мера» Євпаторії, представника наркомафії Андрія Філонова, ці самі «громадські діячі» стали ініціювати дострокове припинення повноважень Євпаторійського міського голови Даниленка [26], із тим, щоб надати це крісло саме протеже російських спецслужб Філонову.

Примітно, що у листі проти премії Лутьєву членами «Руської громаді Євпаторії» закидалися його нібито проукраїнські погляди та членство у «Нашій Україні» у далекому 2006 році. Але найбільш цікавим стало продовження цієї ситуації, коли Лутьєв вчергове звернувся до окупаційних «судів» проти авторів листа та програвши «суди» в Євпаторії у 2016 р., потім виграв їх повторно [27].

Ці «процеси» тривали до 2017 року та послідовно не успішно до дрібних посіпак Миколи Котляревського [28], яким не допомогло навіть публічне звернення у 2016 році п’ятнадцяти «депутатів міської ради» з гучною назвою «Крим просить допомоги у Президента РФ». Цікаво, що серед іншого таким зверненням до Путіна від «Антикорупційного фронту Криму», організації вищевказаних клієнтів Котляревського, присвятили окрему статтю «Крим.Реалії» [29]. У 2020 році як випливає з «російських реєстрів», Лутьєв «легалізував» себе як бізнесмена, зокрема у сфері видавничої діяльності [30], але активної комерційної діяльності за ним не помічене.

Наразі на перший погляд комічні заяви Лутьєва про чверть сторіччя для подарованих ним гіпсових левів підвели євпаторійців до простого факту. Адже за сім років окупації місто не отримало практично нічого, про що можна було б написати хоча такий пост у соціальних мережах. Прикладом у 2014-2016 роках основною формою публічного існування «влади» у Євпаторії були всілякі «патріотичні заходи» та постійні обіцянки «майбутнього дива-міста».

За останні два роки звітно-показова діяльність окупантів стала дещо більш практичною та охоплює ремонт доріг, окремих фасадів публічних будівель. Тобто здійснюється приблизно те, що постійно відбувалося у звичайному режимі міського управління до 2014 року, але тепер – виключно за мільярдні кошти «федеральної цільової програми» та звісно за вдесятеро більші  кошториси.

Кожен клаптик асфальту та кожна поставлена урна розписуються пропагандистами як унікальне благодіяння «федеральної влади» для «своїх громадян». Ну а спроби окупантів у 2021 році урочисто відкрити для містян «майданчики розваг» та «віртуальні арки для смартфонів», на які були списані багато «бюджетних мільйонів», через свою недолугість та убогість зазнали нищівної критики та тотального неприйняття євпаторійців.

Мешканці міста «порівнюють в умі» нинішні сім років пафосної «розбудови нової набережної» та попередню, спокійно здану в експлуатацію у 2000-2002 роках. Вони бачать нищівну забудову колонізаторами у санітарних зонах курорту, де за «корумпованої української влади» котеджні містечка ніхто не зводив. І на цьому фоні згадка про комічне походження гіпсових левів за вісім тисяч доларів, які дійсно за десятки років полюбилися мешканцям міста, раптово стала для багатьох євпаторійців вкрай болісним питанням. Адже багато хто зрозумів цінність втраченого у 2014 році майбутнього особисто для себе та абсолютну деструктивність нинішньої «адміністрації».

Ну а до причин самого «повернення» Лутьєва, яке наразі жваво обговорюють мешканці міста, в умовах повної дискредитації «команди переможців» «кримської весни», ми ще повернемося у нових статтях.

Борис Бабін

Євпаторія-Одеса

1. http://politika-crimea.ru/z/438-zaskoka-vladimir-mikhajlovich-dose/30190-krymskij-majdan-zona-protivostoyaniya

2. https://genshtab.info/Котляревский,_Николай_Николаевич

3. https://m.day.kyiv.ua/ru/article/podrobnosti/delo-luteva-versii-logika-somneniya

4. http://www.politika-crimea.ru/k/552-kotlyarevskij-nikolaj-nikolaevich-dose

5. http://khpg.org/1174517401

6. http://www.agatov.com/content/view/743/

7. http://www.agatov.com/content/view/2887/1/

8. https://detector.media/withoutsection/article/4400/2003-01-09-vladymyr-lutev-nykolay-kotlyarevskyy-shpyonskyy-roman/

9. http://1321372.vkrugudruzei.ru/x/blog/post/poteryavshij_-kryshu-_seksot_moskalya_vladimir_lutev_nachal_proigryvat_sudy

10. http://argumentua.com/novosti/zashchishchat-krymskogo-bandita-melyu-pozvali-rossiisko-izrailskogo-ugolovnika-marka-ben-nai

11. http://www.judges.org.ua/dig3168.htm

12. http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1813:2018-12-11-08-59-14&catid=43:2011-12-19-11-45-35&Itemid=81

13. https://myrotvorets.center/criminal/lutev-vladimir-grigorevich/

14. https://www.youtube.com/watch?v=XBSuXzUtMgs

15. https://newdaynews.ru/crimea/433298.html

16. http://ktelegraf.com.ru/5932-vybory-2014-dzhankojskij-krasnogvardejskij-rajony-i-evpatoriya.html

17. https://zn.ua/politcs_archive/ubit_statiey,_a_potom__toporom_nedostatok_informatsii_rozhdaet_versii.html

18. http://pre.e-zdravnitsa.ru/2015/09/23/v-evpatorii-razoblachili-glavnyx-bespredelshhikov-mvd/

19. https://myrotvorets.center/criminal/pasha-dmitrij-nikolaevich/

20. http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1871&Itemid=81

21. http://e-zdravnitsa.ru/index.php?area=1&p=news&newsid=14740

22 https://myrotvorets.center/criminal/kolesnik-nikolaj-iosifovich/

23. https://yuschenko.at.ua/index/luteva_v_g_k_ugolovnoj_otvetstennosti_za_zavedomo_lozhnyj_donos_i_razzhiganie_nacionalnoj_vrazhdy/0-23

24. https://newdaynews.ru/crimea/433298.html

25 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_626

26. http://arch.e-zdravnitsa.ru/news.php?idart=1885409

27. http://evpcur.16mb.com/index.php?option=com_content&view=article&id=1329&Itemid=81

28. https://sudact.ru/regular/doc/CgSuHYUJpGJX/

29. http://ru.krymr.com/content/news/27715214.html

30. https://www.rusprofile.ru/ip/320911200027514