Експерти «АРК» розробили та відправили пані Ірен Хан, Спеціальному доповідачу ООН з питань промоції та захисту права на свободу переконань та на їх вільне вираження, відповіді на опитувальник ООН [1], присвячений підготовці доповіді щодо протидії питань дезінформації та захисту свободи слова. «АРК» вказала у звіті, що ключовою проблемою, яку породжує дезінформацією, є той факт, що вона використовується як частина політики недемократичних держав для цілей їх агресивних зовнішніх стратегій. Серед іншого, дезінформація використовується як прикриття для систематичних та широко поширених порушень прав людини та міжнародних злочинів, прикладом чого є ситуація в Криму.

У доповіді наголошується, що після того, як Росія встановила свій ефективний контроль над Кримом, протягом наступних шести років окупанти заборонили усі місцеві незалежні медіа, включаючи теле- та радіоканали, а також друковані засоби інформації. Всі медіа, які тепер віщають на Кримському півострові, контролюються російською де-факто «владою» та використовуються для полегшення задач російської держави в триваючому конфлікті проти України.

Ненависницькі висловлювання проти України, українців та корінного кримськотатарського народу, як і проти представників всіх інших етнічних груп, стали звичайною рисою інформаційного ландшафту Криму. Дезінформація поширюється на історичні події та поточні політичні, соціальні, економічні та екологічні питання. При цьому не допускається жодних альтернативних думок, а ті, хто їх висловлює, зазнають утисків та переслідувань. Тривожною тенденцією 2020-2021 років стало умисне поширення окупантами фейкової інформації про епідемічну ситуацію в Криму, у світлі надзвичайної ситуації пандемії коронавирусу COVID-19.

Крім контролю над медіа, російські де-факто «влади» Криму використовують послуги так званих «незалежних блогерів» і «лідерів думок» в соціальних мережах та месенджерах (наприклад, у «Telegram») для просування дезинформаційних повідомлень, що генеруються спецслужбами Російської Федерації. При цьому блогерів, які виражають альтернативні думки, всіма способами примушують замовкнути, в тому числі депортацією з Криму, про що свідчить приклад Євгена Гайворонського [2], який був змушений покинути регіон.

«АРК» вказала в звіті на свою глибоку переконаність у тому, що ці та інші подібні порушення можуть бути припинені лише за допомогою міжнародної відповідальності осіб, які їх здійснюють. Держави можуть застосовувати політику санкцій проти медіа, мереж, каналів або осіб, що систематично використовують дезінформацію для досягнення своїх цілей. Вкрай важливо, щоб держави змінили свою судову систему (кримінальну, цивільну та адміністративну), щоб зробити її більш ефективною та прозорою у боротьбі з дезінформацією. Демократичні держави мають реагувати на політику дезінформації на міжнародному рівні як політичними, так і правовими засобами.

Прозорість національних правових систем у поєднанні з роботою міжнародних органів (моніторинг, звітність, політика санкцій) можуть сприяти подоланню ризиків для прав людини, викликаних дезінформацією недемократичних режимів. Ключові механізми – це моніторинг та міжнародно-правова відповідальність. Бажано, щоб така відповідальність покладалася не політичними, а юридичними структурами, такими як міжнародні суди, які розглядають індивідуальні скарги та міждержавні справи.

Рекомендується привернути увагу глобальних медіа-гравців (таких як великі інформаційні агентства та соціальні мережі) до проблеми дезінформації недемократичними режимами, особливо щодо міжнародних конфліктів і окупованих територій, таких як Кримський півострів. Свіжим прикладом у звіті стала «верифікація» у «Твіттері» «офіційних акаунтів» російської окупаційної «влади» в Криму в 2021 році. Такі дії сприяють легітимації цієї де-факто «влади» в очах громадськості, і сприяють порушенню суверенітету та територіальної цілісності України [3].

Заходи, спрямовані проти дезінформації, повинні бути справедливими, прозорими і спрямованими на захист прав та свобод людини. Це має включати прозорі процедури прийняття рішень та апеляції. На даний момент не існує таких механізмів для розгляду скарг та усунення порушень. Більш того, відсутні відповідні механізми моніторингу та оцінки, й тому навіть масштаб проблеми дезінформації не може бути визначений з упевненістю.

Заходи, які можуть стати ефективними, – це дії міжнародних організацій, міжнародних та національних судів демократичних держав, спрямовані на боротьбу із порушеннями свободи думок та з їх вираженням у формі дезінформації.

У доповіді експерти «АРК» висловили впевненість в тому, що окреме дослідження з питань збройних конфліктів Спеціального доповідача може стати відправною точкою для поліпшення ситуації. Було б корисно, якби у цьому дослідженні було приділено увагу ситуації зі свободою вираження та дезінформацією на окупованій території Криму. Візит Спеціального доповідача в Україну може сприяти збору інформації та дозволить доповідачу з перших рук отримати уявлення про російські методи дезінформації в Криму, додає «АРК» в документі. До звіту додавалися посилання на широкий спектр прикладів та досліджень, підготовлених «АРК» у 2020-2021 роках.

1. https://www.ohchr.org/EN/Issues/FreedomOpinion/Pages/Report-on-disinformation.aspx

2. https://telekritika.ua/bloger-evgenij-gajvoronskij-obzhaloval-reshenie-rossijskogo-suda-o-ego-deportaczii/

3. https://www.rferl.org/a/ukraine-demands-twitter-remove-official-russian-foreign-ministry-account-in-occupied-crimea/31093438.html