Власник телеканалу «ATR» і бізнесмен Ленур Іслямов асоціюється у багатьох з «блокадою Криму» та епатажем. Супроводжуючий «медійний шум» довгий час заважав оцінити цікаву специфіку його взаємовідносин з різними владними та іншими структурами. Але в 2021 році у експертному середовищі «раптово» виник резонанс щодо звіту Рахункової палати 2019 року. У звіті йшлося про освоєння переважної частини коштів бюджетної програми «Розселення та облаштування депортованих кримських татар і осіб інших національностей» підприємством «Атлант СВ», керуючим телеканалом «ATR». Втім, це лише мала частина цікавих подій, пов’язаних з російським бізнесменом, що переїхав у 2015 році з Сімферополя до Києва.

Шокуюча Азія та московські хроніки

Для вивчення феномена Ленура Іслямова слід зрозуміти, в яких умовах він відбувся як особистість. Це кримський татарин, який народився в Узбекистані у родині, яка пережила депортацію. Батьки Іслямова при Союзі були лікарями, що автоматично відносило їх до інтелігенції того періоду, а також захоплювалися спортом. Мати серед іншого стала чемпіоном СРСР з волейболу, а батько був майстром спорту з плавання. Сам Іслямов каже, що його батьки ще в Узбекистані стали до числа борців за права кримських татар. Модель суспільства і менталітет Центральної Азії, пов’язані зі ставленням до влади, групі та індивідів, сильно відрізняються від українського. Саме в таких умовах формувався Ленур Іслямов. Тому те, що для нас може бути незвичним, хтось може вважати природним порядком речей.

Про себе Іслямов розповідає, що спочатку пішов по стопах батька, отримав в Ташкенті диплом стоматолога та деякий час працював за фахом, але потім зрозумів, що бізнес його тягне більше. І з кінця 1980-х Ленур починає робити перші комерційні кроки за підтримки свого дядька, Ескендера Іслямова, завідувача узбецькою філією найбільшого радянського підприємства «АвтоВАЗ» [1]. У СРСР, що страждав від дефіциту автомобілів, посада директора республіканського підрозділу «АвтоВАЗ» за обсягом влади та можливостей була аналогічна рівню секретарів республіканського комітету Комуністичної партії. В умовах «кооперативного руху» другої половини 80-х позиція дядька Ленура Іслямова відкрила найширші можливості для накопичення первинного капіталу. Таким чином Іслямов це як мінімум не середньостатистичний кримський татарин, що бідував у азіатському вигнанні, а виходець з впливового номенклатурного, столичного клану Узбекистану.

Також не варто забувати, що при розвалі СРСР та в першій половині 90-х більшість народжених бізнесів на пострадянському просторі було поділене між спецслужбами та системним, зрощеним із владою, криміналітетом. Тих, хто не прийняв таких правил гри, розстріляли. Тому для мислячого читача перетворення Ленура Іслямова на великого автомобільного магната, який переїхав вже в 90-і роки в Москву, а також отримання ним російського громадянства додаткових коментарів не потребує.

Самі росіяни стверджують, що доларовим мільйонером Ленур Іслямов став нібито завдяки дружбі з впливовим узбецьким чиновником, міністром сільського господарства та меліорації Абдувохідом Джураєвим, який, нібито, допоміг Іслямову стати монополістом з продажу автомобілів узбецької збірки «Деу» до РФ [2]. Ймовірно, тоді й відточився талант Ленура Іслямова монетизувати адміністративний ресурс та вести успішний бізнес з опорою на державні гроші, незалежно від назви країни їх виготовлення [10].

Також нагадаємо читачеві, що митниця і проходження таких специфічних товарів як поставки автомобілів через кордон між країнами Центральної Азії та РФ – це виняткова сфера прикордонної ФСБ РФ. Без щільної роботи в цій площині і без «доброзичливих партнерських відносин» говорити про успіх відповідного бізнесу було б дивно.

Узбекистан володіє серйозними запасами урану, золота, газу, вугілля та є значущою регіональною, хоча й сировинною економікою. При цьому за контроль над ресурсами і реальним сектором економіки конкурують Китай, що підм’яв під себе узбецькі уранові рудники, РФ та США. Причому вплив саме Китаю в сучасному Узбекистані особливо сильний. Власні виробництва складають меншу частину економіки та при цьому важливі для балансування державних взаємин з великими гравцями. Ленур Іслямов, що став ключовим ексклюзивним дилером узбецького легкового автопрому в РФ, не міг не стати знайомим із впливовими чиновниками та представниками ключових іноземних груп впливу Узбекистану. Та вже саме тоді Іслямов з’являється в українській економіці, як людина, що займається продажем україно-корейських «ЗАЗ-Деу». Втім, той етап його діяльності не супроводжувався гучними політичними подіями. До речі, український паспорт Іслямов, судячи з його слів, отримав досить оригінально [32].

В Азії пишуть, що чиновник Абдувохід Джураєв, який вважався покровителем Ленура Іслямова, загинув у 2005 році в автокатастрофі, а інші джерела стверджують, що бачили Джураєва після офіційної дати смерті [3]. Однак після 2005 року сліди цієї людини у відкритих джерелах зникають. Це ніяк не погіршує ситуацію Ленура Іслямова. Навпаки, той продовжує зрости в Москві як успішний автодилер.

Дуже характерним стало припинення співпраці Іслямова з узбецько-корейським автомобільним виробником та перетворення у 2012 році бізнесмена на російського представника найбільшого китайського автомобільного заводу «FAW» [4]. Товарна експансія на світові ринки – це стратегічний напрямок зовнішньої політики комуністичного Китаю [11]. Залишимо на розсуд читача гіпотезу про те, то ключовий завод Китаю довірив значимий російський ринок не узгодженим з комуністичною партією та спеціальними службами Піднебесної фахівцем. Знову ж імпорт великих партій техніки в РФ передбачає партнерські відносини з ФСБ, вагома частина якої сама давно працює на Китай, що економічно перевершує РФ.

Взагалі, зліт бізнесу Ленура Іслямова викликає відчуття, що якась таємнича і сильна рука вела його до намічених позицій. Сам комерсант в інтерв’ю багато раз стверджував, що він не є чиїмось проектом. Втім, іноді вкрай серйозний проект реалізується так, що навіть сам інструмент проекту не розуміє, ким він став і навіщо.

Іслямов і Крим до окупації

На жаль, трагедія кримських татар для багатьох є способом заробітку. За більш ніж тридцять років з початку епопеї по поверненню додому в Крим народу, що пережив депортацію, відшуміли сотні історій про те, що виділені державою або приватними організаціями конкретні гроші не доходили до рядових та цілком конкретних кримських татар. Також трагедію кримських татар неодноразово цинічно використовували в своїх інтересах різні політичні сили. Звичайно ж, можливо, що раптовий інтерес доларового мільйонера Іслямова до свого коріння – це не просто інтерес.

У різних інтерв’ю Ленур Іслямов говорив, що у нього багато родичів і друзів повернулося до Криму та живе на півострові. І що він нібито зайнявся бізнесом в Криму тому, що його діти скаржилися на те, що на півострові «занадто сумно і сіро» у порівнянні з Москвою. Звідси можна припустити, що родіні Іслямових, як «типовим москвичам», можливо, не сподобалися глибинні смисли Криму. Ці «підстави для переїзду» нагадують жанрову сценку, коли московські діти скаржаться на відсутність вай-фаю на кримському пляжі та вередують, коли їм пропонують відірватися від смартфона і піти поплавати.

З легенди про дитячий каприз в 2011 році починається потужний розвиток групи компаній Ленура Іслямова в Криму. За дивним збігом обставин це збіглося з початком активної фази підготовки російського вторгнення до Криму, що визнав у свій час одіозний Рустам Теміргалієв, який працював разом з Лєнуром Іслямовим [5]. У Криму, де усі земельні питання контролювалися проросійським криміналітетом, Іслямову виділяють велику ділянку землі під будівництво великого спортивного центру для занять національної боротьбою куреш [9]. Повідомляється, що меценат Іслямов жертвує на це шість мільйонів доларів.

Не менш цікавим став бурхливий розвиток автобусної компанії Іслямова «СімСітіТранс» в АР Крим та Севастополі. Нагадаємо читачеві, що це відбулося вже у період президентства Януковича і відповідно «набігу» на півострів донецько-макіївської мафії, яка віднімала усі більш-менш привабливі бізнеси у місцевого населення. Це угрупування беззаконно працювало під егідою відомого своєю татарофобією Олександра Могильова, який посилав, наприклад, бійців спецназу та спеціальну техніку із наказом зруйнувати кримськотатарське торгове містечко на Ай-Петрі.

І раптом, у двохмільйонному Криму, що ряснів туристами, більшу частину дуже прибуткового ринку пасажирських перевезень «донецькі» Василь Джарти та Могильов дозволяють зайняти Ленуру Іслямову, кримському татарину із російським паспортом. Немов якась могутня рука, та й не з Москви, а з набагато більш далеких меж, клацнула пальцями, прозвучало «лебедине слово», після чого «авторитетні донецькі чиновники» взяли під козирок. Нагадаємо читачеві, що в той же час та до 2013 року включно клан Януковичів та згаданий Теміргалієв активно намагалися розпродавати кримські активи китайцям шляхом різних комбінацій та махінацій.

В цей же час Іслямов, що перетворюється на впливового кримського бізнесмена, ще більш активно поводиться як меценат. Наприклад, за свої кошти він видає чотири томи фундаментальної праці з історії кримських татар, написаної в Санкт-Петербурзі істориком Валерієм Возгріним [6]. Одночасно Ленур Іслямов викуповує акції кримськотатарського телеканалу «ATR» і радіостанцію «Лідер» у народного депутата Сергія Куніцина, все це перетворюється в потужний медіахолдинг [7]. У Криму поступово починають розуміти, що Ленур Іслямов мітить в нові лідери кримських татар, і в передвоєнному 2013 році бізнесмен часто стає героєм великих інтерв’ю:

 «… Ленур-бей, Ви громадянин Росії, в Курултай кримськотатарського народу делегатом не обиралися, але в ньому представлена очолювана Вами політична сила, яка завершила передвиборну гонку з хорошим результатом. Навіщо вам це?

– Ви ж самі сказали трохи раніше – щоб розвалити Меджліс, а далі ми від’єднаємо Крим і приєднаємо куди-небудь – або до Америки, або до Росії … (сміється) … » [8].

При цьому Іслямов активно критикував «за архаїчність» Меджліс та Курултай кримськотатарського народу. Не входячи в надмірну полеміку з багаторічними лідерами Рефатом Чубаровим та Мустафою Джемілєвим, він починає позиціонувати себе як такого собі кримськотатарського реформатора і технократа. З огляду на специфіку корінного народу, що пережив історичну трагедію, тоді ніхто не задумався, а навіщо власне успішному московському бізнесменові різко знадобилося розвивати бурхливу діяльність в Криму.

Аналіз преси тих років дозволяє припустити, що Чубаров та Джемілєв були явно «не в захваті» від претензій на лідерство з боку Ленура Іслямова, що володів, за даними російських джерел, особистим статком до ста мільйонів доларів. Але вони дипломатично вибудовували із ним стосунки, оскільки очевидно були зацікавлені в перетворенні «ATR» на впливовий кримський телеканал. Це і стало одним з головних «козирів» Іслямова до окупації.

Тоді ніхто не задав Ленуру Іслямову, що позиціонує себе як прихильник захисту прав мусульман і тюркських народів, питання етичності його роботи з найбільшим китайським виробником «FAW». Адже допомагаючи китайського автопрому на зовнішніх ринках, Іслямов як мінімум наповнював бюджет комуністичного Китаю, частина якого вже кілька десятиліть використовується для проведення організованих за канонами тоталітаризму репресій проти мільйонів тюркомовних жителів Синцзяну, що сповідують іслам.

Іслямов і окупація Криму

Бізнесмена називають одним з учасників масових акцій біля будівлі Верховної Ради АР Крим в лютому 2014 року, а російські «силовики» згодом заочно присвоїли Іслямову статус одного з «організаторів заворушень». Тоді масові акції не завадили окупаційному корпусу «зелених чоловічків» зайняти адміністративні будівлі Сімферополя. Іслямов же став «віце-прем’єром» в «кримському уряді» Сергія Аксьонова, відомого в кримінальному світі як «Гоблін». Сам Іслямов пояснював ті події «необхідністю вести діалог з окупантами в інтересах кримських татар».

За дивним збігом обставин, Іслямова «звільняють» з «уряду» Криму майже одночасно з «звільненням» Рустама Теміргаліева. Того «звільнили» після зухвалого пограбування «Ощадбанку» в Сімферополі, за яке «чиновник» уникнув відповідальності здачею всього награбованого на «відповідальне зберігання» окремим полковникам ФСБ, що «вдало зайшли на каву». Після чого Теміргалієв отримав синекуру у вигляді високооплачуваного поста директора «Російсько-Китайського інвестиційного фонду». Ще раз звернемо увагу читачів, що фонд цей знову приводить нас до питань та інтересів послідовників Мао Цзедуна. Втім, публічно з 2014 року та до сих пір як раз Ленур Іслямов якихось організаційних або політичних дій, пов’язаних з Китаєм, не робив. Тобто або чорної кішки в темній кімнаті немає взагалі, або це дуже, дуже розумна кішка.

Втім сам вихід Іслямова з «уряду» Криму, де його замінили чисто російським проектом «Руслан Бальбек», що готувався багато років [12], може виглядати симптомом того, що ситуація пішла «якось не так». У травні 2014 році російська преса обговорює «відставку» бізнесмена та згадує, що той нібито відмовився їхати до Херсону домовлятися про відновлення поставок води для економіки півострова Північно-Кримським каналом [13]. Втім, можливо, у якихось глобальних гравців дещо розійшлися погляди у «кримському питанні», після чого дехто став різко потрібен не в Сімферополі, а в Києві. У таких випадках думки не питають навіть у дуже дорогого інструменту.

Але і після «відставки» бізнесмен, який став відомим політичним діячем, зберігає вплив у Криму. Певний час продовжує функціонувати телеканал «ATR». В умовах санкцій до «економіки» захопленого півострова включається «Джаст банк». Продовжують працювати компанія «СімСітіТранс», що володіє серйозною частиною ринку пасажирських перевезень, та мережа «iCom» через яку, всупереч санкціям, серед іншого йде торгівля технікою «Apple». У РФ продовжує роботу бізнес з продажу китайських автомобілів через дилерську мережу бізнесмена «Км/ч», під керуванням фірми «Квінгрупп».

11 грудня 2014 року Ленур Іслямов чомусь вступає у взаємодію з «мером» Ялти Андрієм Ростенком. «Мер» тоді підписав «постанову № 149-п» про «зміну виду дозволеного використання» земельної ділянки під спортивним центром, що належав, як кажуть відкриті джерела, Іслямову у «вотчині» прем’єра-втікача Миколи Азарова в Гурзуфі [14]. Це може свідчити про нормальні відносини Іслямова з Ростенком, правою рукою «глави Криму» Аксьонова, оскільки такі «переоформлення» тоді відбувалися або за хабар, або по дзвінку «вищого начальства» [15].

Можливо, юридично нікчемні «російські документи» на активи в Гурзуфі з’явилися тому, що вже відбулися якісь події, які передвіщали вихід бізнесмена з Криму. І це, можливо, була така собі «помста». Адже з юридичної точки зору будь-які подальші операції росіян з «гурзуфським активом» нікчемні й лише надають привід відновити право власності у міжнародних інстанціях. Добре обізнані щодо бізнесмену люди про той період кажуть, що це була дуже багата людина, у якого були чудові стосунки з Кремлем, російськими спецслужбами та взагалі «все було в шоколаді». Наші співрозмовники побоюються й думати про можливі справжні причини подальших подій, до яких так добре підходить назва книги «І Цзин» («Канон Змін»).

Публічно ж конфлікт розгорівся на початку 2015 року, коли Іслямову не надали «російську ліцензію» на мовлення його телеканалу «ATR». У відповідь почалися звинувачення у всіх поточних бідах Криму колишньої «партії» Аксьонова «Руське єдинство», яка з 2014 року «захопила всю владу в Криму». Можливо, що це було сигналом Кремлю про те, що безпосередньо з «федералами» ніхто воювати наміру не має. На тому етапі звинувачення на адресу клану «Сейлем» Аксьонова приховували справжній стан справ у Криму та вписувалося в типову євразійську методичку «цар хороший, бояри погані».

Втім, російські спецслужби таку «східну дипломатію» не прийняли. Вчорашнього «співвітчизника» стали демонізувати класичними штампами про «ісламський тероризм» та звинуваченнями у спробах зіпсувати життя «узятим РФ під опіку» кримських татар. Більш того, росіяни поширили в медіа публікації про те, що 180-квартирний будинок для кримських татар, з великою помпою відкритий в якості «подарунка від Росії», нібито був зданий в експлуатацію будівельною компанією «Моноліт» за завищеною у п’ять разів ціною [16]. Втім, тут росіяни традиційно «вистрілили самі в себе». Швидко з’ясувалося, що будинок був закладений ще в 2008 році Україною для вирішення житлових проблем кримських татар.

Тобто саме проросійська «донецька» влада Криму кілька років затягувала здачу важливого об’єкту, а потім він різко «став готовим» як інструмент рекламної кампанії Кремля. І тут же росіяни натякають, що нібито міг бути конфлікт між «віце-прем’єром» Лєнуром Іслямовим та «главою Криму» Сергієм Аксьоновим. Адже «Моноліт» це фірма, що входить до сімейного бізнесу Аксьонова [35], яка могла просто не «визначитися по цифрах» з Іслямовим, який «курирував кримськотатарське питання», щодо введення будівлі в експлуатацію. Не відкидаємо й варіант, що доларовий мільйонер міг принципово «розгніватися» на вчорашню дрібну шістку банди «Сейлем» Аксьонова. Адже саме Аксьонов став використовувати свою роль головної маріонетки Кремля для розділу бюджету «не за поняттями» та для монополізації розпилу «бюджетних мільйонів».

Іслямов і влада України

На хвилі гучних звинувачень та посилення конфлікту з окупантами, Іслямов переїжджає з Сімферополя до Києва. Тут російський бізнесмен з деяких причин відразу «доводиться до двору» президенту Петру Порошенку, прем’єру Арсенію Яценюку та міністру внутрішніх справ Арсену Авакову.

За Іслямовим, згідно з реєстрами, після цього демаршу залишилися його активи. Зокрема це частка у компанії «Квінгруп», що торгує китайськими автомобілями, яка становила на квітень 2015 року 61,8 мільйонів рублів, а також активні «Джаст банк» і «Банк РЕСО Кредит (АТ)». Також його фірма «СімСітіТранс» залишалася найбільшим автобусним перевізником Криму. За словами самого бізнесмена проблеми у його бізнесу почалися навесні 2014 року через відмову кримських татар визнати російську окупацію. Втім, це віддає певним лукавством, тому що в інших інтерв’ю Іслямов заявляв, що не буде платити борги, в тому числі в Україні, та не бачить нічого поганого у своїх комерційних операціях за допомогою декількох паспортів [31], [32].

Далі бізнесмен робить гучні заяви в Україні, відвідує Туреччину та повідомляє про нібито досягнуті «серйозні домовленості» про сприяння Анкари в рішенні проблем кримських татар. Це, втім, розраховане на вкрай не досвідченого у «турецькому питанні» обивателя. Оскільки справжня турецька кримськотатарська політика пов’язана із зовсім іншими персоналіями, допущеними, на відміну від Іслямова, у святу святих – внутрішню «політичну кухню» Республіки Ататюрка, а також у ключові сфери економіки даної країни.

Також бізнесмен почав надавати викривальні коментарі журналістам про те, що багато українських бізнесменів ведуть бізнес з Кримом і наживаються на трагедії окупації, заявляючи, що здача півострова нібито «була домовленістю». При цьому чомусь викривалися саме персонажі, що не знайшли спільної мови з президентом Порошенком та прем’єром Яценюком, а також офіційно «схвалені до осуду» кримські діячі. До речі, незабаром після отримання «АТR» коштів з державного бюджету України, щодо чергового «дивного збігу обставин», компанія «Roshen», яку пов’язують із Порошенком, отримала широкий допуск до внутрішнього китайського риноку. Ну й, звичайно ж, ніхто не повідомив українській громадськості про високопоставлених власників одного ялтинського кінотеатру, що успішно працює.

У другій половині 2015 року Ленур Іслямов знаходить всесвітню популярність за допомогою продуктової та енергетичної «блокади» Криму, з якими пов’язують підконтрольні бізнесменові формування. Цікаво, що на початку цих подій на Херсонщині заступником начальника поліції області був Ілля Ківа. Потім Ківа якимось чином став начальником департаменту протидії наркозлочинності та вже в цій якості «штурмував» «громадських активістів» Ленура Іслямова біля підірваних опор електропередач [17]. Участь в тих подіях одіозного, а в майбутньому й проросійського фріка з легендою «політика» Ківи варта на увагу вдумливих читачів. У результаті російські пропагандистські медіа отримали пласт матеріалу для створення цілих сотень українофобських сюжетів.

Поширена російськими медіа теза «Ленур Іслямов – організатор енергоблокади Криму» стала формальною підставою для вилучення активів бізнесмена в РФ та Криму. Але при цьому стали спливати цікаві деталі. Виявилося, що одним з фінансистів Ленура Іслямова був «християнський православний банк» «Пересвет» Московського патріархату, який обслуговував автомобільного дилера «Квінгруп» та перевізника «СімСітіТранс» [18]. А ось проблеми у самого банку «Пересвет», який був під опікою особисто сина секретаря Ради безпеки РФ Дмитра Патрушева [20] почалися саме після відлучення активів Іслямова російськими «силовиками». Вкрай ймовірно, що російські «чекісти» знайшли в цьому православному банку, за підсумками «усушки» його авторитетних кримських клієнтів, щось, м’яко кажучи, занадто конфуціанське.

Одночасно росіяни «віджали» у Іслямова і найбільшого регіонального перевізника «СімСітіТранс», й інші активи на півострові. Бізнесмен після цього заявив, що втратив в Криму через це десять мільйонів доларів та закликав українську владу вжити негайних заходів із деокупації Криму. Дієвих заходів команда Порошенко не зробила, зате незабаром після демаршу бізнесмена телеканал «ATR» Ленура Іслямова став прямо фінансуватися з українського державного бюджету [10].

Росіяни, у свою чергу, продовжили використовувати образ бізнесмена для демонізації кримських татар та залякування кримчан «ісламським тероризмом». При цьому повідомлялося, що Іслямов та його флагман «Квінгруп» нібито піддані банкрутству через борг у 1,2 мільярда рублів російському «Сбербанку», що також супроводжувалося відкликанням ліцензії у «Джастбанка», який  належав бізнесменові [19]. Потім медіа писали, що до Іслямова нібито виникло безліч претензій і з боку компаній Узбекистану і Казахстану, які раніше виділяли бізнесменові гроші.

Повідомлялося, що при описі автоцентрів та офісних приміщень Іслямова кредитори нібито зіткнулися з відсутністю там цінностей. Також окупанти скаржилися, що квартири у Москві, спорткомплекс у Гурзуфі та об’єкти в Сімферополі довелося «продати в рахунок стягнення боргів» за дуже низькими цінами. Недоброзичливці бізнесмена з російських спецслужб стверджували, що Іслямову нібито вдалося зберегти частину бізнесу в Криму, шляхом переоформлення на підставних осіб. Це дивно, оскільки російський режим існує за принципами економічного фашизму, який передбачає повне удушення нелояльних фігур.

Але якщо такі структури як ТОВ «Автоспеццентр ім. Е. Ф. Хаваджі» відразу припиняють діяльність [22] з початком офіційного конфлікту між «кримською владою» і Лєнуром Іслямовим, то група з п’яти фірм, яких пов’язували із бізнесменом, тоді знайшли нового номінального власника – такого собі Василя Івановича Казмірчука [23]. Більш того, у офіційних російських реєстрах з’являються відразу два ТОВ «СімСітіТранс», як ліквідоване, так і чинне під керівництвом Казмірчука [21].

При цьому влітку 2016 року в Херсонській області виникає таке собі ТОВ «Ітбурун» [24] з видом діяльності «вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев та чагарників», засновником якого є той самий Василя Казмірчука [24]. Інтерес до сільського господарства з боку пов’язаних із Лєнуром Іслямовим бізнесменів виникає одночасно з появою в медіа скандальних новин про нібито спроби встановити «особливі правила» перетину адміністративного кордону кордону між Кримом і Херсонською областю, що мали місце для фруктів та овочів [25]. Втім, в різний час наживатися на «кримської контрабанді» намагалися багато «авторитетних борців», а також і «щасливо звільнених» та нині загальновідомих «в’язнів совісті» із родичами в окупаційній адміністрації. Тому, як вчить цілком доречний в контексті нашої історії філософ Лао Цзи, це питання не варто пов’язувати з окремими особистостями.

При цьому в РФ триває банкрутство бізнесів Ленура Іслямова, яке довірили провести одіозному «похоронному аудитору» Едуарду Ребгуну, відомому в тому числі гучною справою нафтової компанії «ЮКОС». Припустимо, що Ребгуна, який раніше успішно виконував делікатні доручення російського президента, направили займатися банкрутством Іслямова саме із тим, щоб у найсуворішій таємниці «замести» щодо Дмитра Патрушева непривабливий з точки зору «веж Кремля» «дуже східний слід». Тим більше, що дане банкрутство відбувається досить дивно, оскільки на 2021 рік Ленур Іслямов продовжує числиться засновником «Банк РЕСО Кредит (АТ)» з часткою майже в 250 мільйонів рублів, але не згадується в числі власників та бенефіціарів банку [27], [28] .

Іслямов і юридичні епопеї

Починаючи з періоду «енергетичної блокади» Іслямов вів активну юридичну боротьбу проти Сейтумера Німетуллаєва, кримського татарина, який очолював до 2014 року Генічеську районну адміністрацію. Перебуваючи після цього в Криму та очевидно працюючи за вказівкою спецслужб Кремля, Німетулаев очолив одну з лояльних окупантам потішних «кримськотатарських громадських структур». Втім бізнес-інтереси клану Німетуллаєва на Херсонщині й наразі залишаються зовсім неабиякими, як і прагнення цього угруповання наживатися на «чорній торгівлі» з материковою Україною. Щодо Німетуллаєва періодично відкриваються кримінальні провадження [36], але ані вироків, ані конфіскації його латифундій у близьких до Криму місцевостях за сім років так і не відбулося. У той же час, як повідомляють журналісти, побудований серед іншого на торгівлі наркотиками бізнес Німетуллаєва використовується окупантами для фінансового підживлення так званих «друзів Криму» в європейських країнах [37].

У 2019-2021 роках Іслямов не робив занадто різких заяв, а запам’ятався скоріше скандалами навколо державного фінансування телеканалу «ATR» [10]. При цьому ім’я Іслямова згадувалося у зв’язку із судовим процесом щодо «міністра охорони здоров’я» Криму Петра Михальчевського [29]. Воно породило певну колізію, оскільки Іслямов разом з Михальчевським «працювали» в «уряді» Сергія Аксьонова навесні-влітку 2014 року, але Михальчевський тепер обвинувачений, а Іслямов – свідок. При цьому, на жаль, правоохоронці не вивчили роль Михальчевського в жорстокому умертвінні сотень кримчан, коли, під час перебування Михальчевського «міністром», «охорона здоров’я» ліквідувала програму метадонової терапії. Це спричинило загибель більшості наркозалежних жителів півострова, які раніше замінили для себе в рамках цієї програми наркотики на метадон [30].

У відповідь на свідчення Ленура Іслямова на Петра Михальчевського, адвокат останнього домігся рішення суду, яке зобов’язало СБУ порушити проти Іслямова справу за фактом його «роботи» в «уряді» Аксьонова. Новина відразу ж стала хітом у російських пропагандистів у лютому 2019 року, після чого ця тема активно не обговорювалася. Новий гучний сплеск новин про Ленура Іслямова стався в 2020 році, коли «суд» в Сімферополі «пред’явив» бізнесменові «звинувачення» у «створенні незаконного збройного формування, підготовки диверсій та посяганні на територіальну цілісність РФ» [34]. Захищав Іслямова тюменський адвокат Олексій Ладин, що займається багатьма політичними «процесами» Криму, із нульовим результатом «виграшів».

Не зовсім зрозуміло, навіщо Ленуру Іслямову, що знаходиться у Києві, знадобилися послуги Ладіна та відповідне шоу, оскільки на «висвітлення процесу» і «роботу адвокатів» очевидно були витрачені значні суми. Адже очевидно, що все «суди» в Криму це костюмоване шоу, в яких озброєні загарбники і мародери грають роль «суддів», «поліцейських», «прокурорів», та особливо це очевидне у політичних процесах. Всі «рішення» «судів» Криму юридично нікчемні, та їх єдина практична цінність в тому, що такі папірці стають доказом систематичних військових злочинів РФ в Криму. Втім Іслямов заявляв, що звернеться за підсумками процесу в Європейський суд, а заочний «вирок» у «дев’ятнадцять років суворого режиму» став непоганим інформаційним приводом. Відзначимо, що у відкритих джерелах немає взагалі ніяких відомостей про те, що Іслямов як-небудь намагався розбиратися з РФ у міжнародних арбіражах із приводу забраного у нього в Криму майна.

На лютий 2021 року Ленур Іслямов числиться власником та співзасновником понад 15 фірм у Києві, Херсонській області та Одесі. Десь він проходить по своєму російському паспорту, а десь і з українським, із реєстрацією в Генічеському районі [33]. Числиться чинним й український осколок його колись міжнародної імперії «Квінгруп». У сферу інтересів Іслямова та його партнерів сьогодні входять телебачення, торгівля автомобілями і запчастинами, сільське господарство, охорона громадського порядку силами громадського формування «Аскер».

В цілому історичний досвід доводить, що кошти на захист прав пригноблених народів шукають та знаходять в найрізноманітніших джерелах. І якщо окремі, дуже нині шановні, делегати Курултаю, що на дух, до речі, не переносять пана Іслямова, практично публічно слугують кур’єрами для перевезення чималих коштів з анкарської Алтинкаї до київської Чорної Гори, а також якщо вже окремі «молоді борці за народне щастя і особливо здоров’я» не соромляться пропонувати свої послуги за скромні суми взагалі кому завгодно, в тому числі й окремим сусідам через Карпати, то чому ж, прикладом, комусь досвідченому і мудрому, не лобіювати у кримськотатарських та кримських питаннях інтереси Піднебесної за фінансову підтримку, не завжди при цьому й скромну?

На превеликий жаль українське суспільство і особливо владу такі риторичні питання не мають дивувати. Адже, як відомо, природа не терпить порожнечі.

І якщо Україна не приділяє належної уваги проблемам власних корінних народів, то вона не має дивуватися тому, що за неї це активно робитимуть інші.

Ілля Тюкін

Ялта-Київ

1. https://iia-rf.ru/animals/lenur-islyamov-biografiya-semya-organizator-blokady-kryma-lenur-islyamov-dose/

2. https://versia.ru/na-chem-byvshij-vice-premer-kryma-lenur-islyamov-skolotil-sostoyanie-i-zachem-szheg-za-soboj-mosty

3. https://centrasia.org/person2.php?st=1056554105

4. https://www.autostat.ru/articles/10377/

5. https://arc.construction/9034?lang=ru

6. https://avdet.org/ru/2013/08/12/v-krymu-prezentuyut-chetyrehtomnik-istorii-krymskih-tatar/

7. http://politika-crimea.ru/i/475-islyamov-lenur-edemovich-dose/32314-khozyaeva-krymskikh-media-uslovnyj-kholding-rossijskogo-millionera-lenura-islyamova

8. http://politika-crimea.ru/i/475-islyamov-lenur-edemovich-dose/32332-islyamov-my-khotim-pomenyat-strukturu-kurultaya

9. https://newdaynews.ru/crimea/461481.html

10. https://arc.construction/8650?lang=ru

11. https://metallurgprom.org/news/asia/6588-kitajskij-avtoproizvoditel-faw-soobschil-o-znachitelnom-roste-prodazh-avtomobilej-v-2020-godu.html

12. https://arc.construction/8540?lang=ru

13. http://politika-crimea.ru/i/475-islyamov-lenur-edemovich-dose/32328-rodine-sluzhit-ne-bankom-zapravlyat

14. https://arc.construction/9914?lang=ru

15. https://arc.construction/1695?lang=ru

16. http://politika-crimea.ru/i/475-islyamov-lenur-edemovich-dose/32336-krym-govorit-net-lenuru-islyamovu-natsionalistu-i-veroyatnomu-korruptsioneru

17. https://skelet.info/xu-iz-mister-kiva-kak-borba-s-nezakonnym-oborotom-narkotikov-prevratilas-v-shou/

18. https://www.forbes.ru/novosti/331021-bank-rpts-finansiroval-biznes-organizatora-blokady-kryma

19. https://pravo.ru/news/view/131414/

20. http://rucompromat.com/articles/bank_peresvet_lopnuvshaya_kassa_obnalichki_klana_patrushevyih-sadovnichih

21. https://synapsenet.ru/searchorganization/proverka-kontragentov?query=Симсититранс

22. https://www.list-org.com/company/8238058/show/founders_history#founders

23. https://www.list-org.com/search?type=all&val=КАЗМИРЧУК+ВАСИЛИЙ+ИВАНОВИЧ

24. https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/40675182/

25. https://ord-ua.com/2015/10/02/pogranichniki-davajte-pogovorim-o-problemah-v-gospogransluzhbe-3_2/?page=138

26. https://iz.ru/news/601457

27. https://checko.ru/company/bank-reso-kredit-ao-1087711000046

28. https://www.banki.ru/banks/bank/resocredit/

29. https://court.investigator.org.ua/ru/2019/02/yslyamov-v-dele-myhalchevskogo-reportazh-yz-zala-suda/

30. https://arc.construction/7870?lang=ru

31. https://censor.net/ru/resonance/416990/koordinator_blokady_kryma_lenur_islyamov_kakoyito_patsan_budet_mne_govorit_chto_delat_aksenov_fufel

32. https://investigator.org.ua/news/181743/

33. https://youcontrol.com.ua/search/?country=1&q=Іслямов+Ленур+Едемович

34. https://www.pravda.com.ua/rus/news/2020/05/25/7253115/

35. https://newssky.com.ua/ukraina-23-goda-vkladyvala-v-krym-a-rossijskij-kriminal-razvorovyval-razrushenie-vazhnejshej-skrepy-rossijskoj-propagandy-o-kryme/

36. https://ark.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=256287

37. https://investigator.org.ua/blogs/231917/