Виконуючи обіцянку розглянути роль «команди російських бізнесменів» на території українського Криму, розповімо про вже згадану компанію «Кримболгарюгсервіс» (ЄДРПОУ 30480344). Як зазначалося, раніше та напередодні окупації, у 2013 році в Крим одночасно прибували та узгоджено перебували відомі «нафтовики» Махошвілі Ю.О. та Яланузян Н.М. Одночасно, з ними також був й Дрьомов М.В., але про його «місце» буде розмова пізніше.

Оскільки першим в Україні засвітився Яланузян Н.М., почнемо «розпутувати клубок» з нього. Більше 20 років тому, російсько-мальтійсько-кіпрський та «прочих країн» бізнесмен Яланузян Назарет Місакович отримав український податковий номер 1892717571 та зареєструвався в Україні за адресою: АРК, Сімферопольський район, с. Мирне (колишній радгосп ім. Дзержинського), вул. Бєлова, 20.

Отримавши податковий номер 05 серпня 1999 р., вже 20 серпня 1999 р. він виступив засновником ТОВ «Кримболгарюгсервіс», яке зазначало наступну юридичну адресу: 98680, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Сімеїз, вул. Радянська, буд. 80. Зараз в юрисдикції РФ за цією адресою з додатком (рос.) «литера А офис 11» з 31 жовтня 2014 р. діє ТОВ «Акваинвест», а з додатком «офис 12» з 12.11.14 діє ТОВ «Крымаквасервис». В обох підприємствах директором зазначено Турлакова Андрія Миколайовича, який був й гендиректором ТОВ «Кримболгарюгсервіс» в української юрисдикції.

При цьому, Яланузян Н.М. та його впливові російські колеги встановили, підтримували та активно використовували особисті зв’язки с колишнім Головою Верховної Ради АР Крим у 1998-2002 роках, випускником Кубанського університету в Краснодарському краї РФ, проросійським політиком-комуністом, колишнім членом військової ради Чорноморського флоту Грачом Леонідом Івановичем. Л.І. Грач був залученим ними на умовах корисливої зацікавленості, для отримання відповідного захисту та сприяння при створенні та діяльності зазначеного суб’єкту господарської діяльності.

Звісно, на той час пряма особиста участь українського державного діяча Грача Л.І. у великому російському бізнес-проєкті виглядала б не дуже красиво, тому задіяли його доньку та зятя – Янакі (Грач) Тетяну Леонідівну та Янакі Миколу Леонтійовича. Да, й сам Леонтій Янакі, давній колега та друзяка Леоніда Грача, особа в Криму теж широко відома.

Згодом, не маючи законних підстав, незважаючи на категоричний протест міністра архітектури та будівельної політики АР Крим Володимира Кравченка та протести населення, українське товариство «Кримболгарюгсервіс» розпочало будівництво в Сімеїзі аквапарку «Блакитна затока» («Голубой залив»), який було відкрито до курортного сезону 2001 року. Це був перший аквапарк на території Криму, що подавався, як «наша відповідь» на будівництво аквапарку в місті Туапсе, який, «як не дивно», теж пов’язують з Назаретом Яланузяном. Сама назва кримського аквапарку, зважаючи на традиційну роль Сімеїзу, як курорту, відомого толерантністю, ще з пострадянських часів, саме до відпочивальників з сексуальних меншин, також була мабуть обрана не випадково.

Генеральний директор та співвласник компанії «Кримболгарюгсервіс» Микола Янакі розповідав у той період часу, що ялтинський аквапарк за своєю потужністю перший і єдиний в СНД, що аквапарк в російському місті Туапсе «в два рази менше». Спочатку аквапарк розмістили на 3,5 га, а через два роки розширили його територію до 10 га. На будівництво тільки першої черги треба було 4,5 мільйона доларів.

Але, виявилася неприємна обставина. На момент початку будівельних робіт дозвіл на будівництво цього об’єкта не було отримано, що згідно зі ст. 29 чинного на той час Закону України «Про планування і забудову території», робило будівництво самовільним та не дозволяло отримати належної нормативної документації.

Та більше, тогочасна прокуратура АР Крим вносила подання про усунення порушень законодавства тому, що Сімеїзька селищна рада видала два рішення під одним номером і від одного числа, в першому з яких під аквапарк виділялося 2 га землі, а в іншому 4 га, у тому числі й заповідної. Таке зухвальство сколихнуло місцевих мешканців.

На другому етапі будівництва сталося резонансне зіткнення будівельної фірми з представниками кримськотатарської громади. 5 березня 2004 р. під час демонтажу робітниками підприємства «Кримболгарюгсервіс» тимчасових споруд кримських татар, які «заважали будівництву», представники корінного народу чинили спротив, але їх побили російські кубанські козаки, які були привезені Яланузяном Н.М. та з’явилися у Симеїзі під виглядом будівельників «Блакитної затоки».

Згодом деякі з цих козаків виявилися учасниками окупації Криму та діяли у 2014 р. вже під очевидним контролем спецслужб РФ. А в далекому 2004 році привезені з Росії козаки заявили знімальним групам телеканалів «Інтер» і «Перший канал», що саме кримські татари нібито перешкоджали їм та були озброєні кирками, шматками арматури.

З цього приводу негайно було порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 296 КК України (хуліганство вчинене групою осіб), а наприкінці березня Київський районний суд м. Сімферополя прийняв рішення про арешт Куртсєїта Абдуллаєва, підозрюваного в «організації побиття журналістів» у Сімеїзі. Згодом кримськотатарські учасники подій («Симєїзськая група») були засуджені за об’єднаною кримінальною справою «Котон-Симеїз», до якою долучили матеріали про бійку у сімферопольському кафе «Котон». Через масові протести кримськотатарських активістів та обурення правозахисників цією очевидно неправосудною справою у наступному  всі засуджені в справі «Котон-Симеїз» були амністовані.

Усунувши в такій жорсткий спосіб через кишенькових кримських правоохоронців та суддів, спосіб усіх найбільш невдоволених та зацікавлених, наші знайомі комерсанти, оформили деякі документи для розширення атракціону.

Не лише медіа, а й офіційні особи, наприклад, тодішній голова Ради міністрів АР Крим Куніцин С.В. підкреслювали, що конфлікт у Сімеїзі 5 березня 2004 року спровоковано керівництвом аквапарку (ТОВ «Кримболгарюгсервіс»), «яке, не маючи законних підстав для будівництва, це будівництво почало. А все інше було наслідками». «Ми попереджали Миколу Янакі (директора ТОВ) ще … коли він відгородив парканом територію, щоб він цього не робив», – зазначив Куніцин, та додав, що як начальник Цивільної оборони АР Крим підписав наказ про припинення даного будівництва з метою перевірки дозвільних документів.

Варто зазначити, що в соціальних мережах висловлювалися думки щодо причетності групи осіб з числа вищезазначених козаків «Блакитної затоки» й до провокації з генеральним консулом РФ у Львові 9 травня 2011 р. Тоді по дорозі на військове кладовище на Пагорбі Слави у осіб, які несли вінок з російською символікою, невідомі особи відібрали і розтоптали його, після чого генконсул Росії у Львові Олег Астахов назвав це образою всієї Росії. «На очах у правоохоронних органів, у влади, що організує ці заходи, у офіційного представника іншої країни, який йде в День Перемоги покладати вінок з державною символікою, кілька покидьків у людей, які несуть за мною вінок, у моїх дипломатів, виривають цей вінок, зривають з них георгіївські стрічки святкові, і розтоптують цей вінок», – заявив він та додав, що «відморозки витерли ноги об Росію». Але ніякій з патріотичних та націоналістичних рухів в Україні не брав на себе відповідальності за ці події, а російський консул до правоохоронців так й не звернувся, що дає підстави для оцінки інциденту, як заздалегідь спланованої провокації.

Агресивність та безкарність «Кримболгарюгсервісу» пояснюється не тільки складом його засновників, куди окрім Назарета Яланузяна та групи російських громадян, увійшли члени родини одного з колишніх кримських керівників. Саме Л.І. Грач сприяв в отриманні бюджетного фінансування проекту, а також зазначав, що для фінансування будівництва аквапарку нібито було залучено кілька джерел з Великої Британії, Болгарії, РФ. Зокрема, за даними ЄДРПОУ, серед засновників ТОВ «Кримболгарюгсервіс» є й зареєстрована в офшорі Британських Віргінських островів компанія «Тамела Лімітед» (адреса засновника: 1111, П.С. 3321, Драке Чамберс, приміщ. Коммонвелт Траст Лімітед, роуд Таун, Тортола, Британські Віргінські Острови) з 90% внеском у статутний фонд у сумі 15 570 000,00 грн.

Можна було б порадіти, що такі інвестиції залишилася кримчанам, але виявилося, що така участь передбачала й виведення прибутку в офшори, чим займався вже відомий нам «офшорний спеціаліст» Яланузян Н.М. Так, мабуть він в усьому й винний, для чого кидати тінь на «чесне ім’я» Леоніда Грача? Можна пригадати, що першим особливо великим проектом, у якому Грач брав участь, було створення фонду “Москва-Крим”. Поставки російського газу (співпадіння?!) зі створенням великих сум заборгованості, принесли колосальні доходи всім, хто брав участь у схемі. У свої часи багато писалося про те, яким чином газ перетворювався в будматеріали, путівки, ринки і великі суми грошей, й куди ці гроші йшли.

Але, нам цікава інша історія, розкручена кримськими журналістами. Свого часу спікер кримського парламенту Л.І. Грач і такий собі підприємець Геннадій Долгополов перебували на лікуванні в одній лікарні. Незабаром після одужання Г. Долгополов створив будівельну фірму  «Інтер-буд» (рос. «Интер-Строй»), яка не маючи в своєму активі основних засобів (тобто необхідного для таких організацій будівельного обладнання), дивним чином виграла тендер на проведення будівельних робіт на площі Леніна в Сімферополі.

Хто ж був ініціатором та «полум’яним трибуном» реконструкції? Правильно, Леонід Грач, а безпосередній контроль від Верховної Ради АР Крим за проведенням цих робіт здійснював заступник голови Ради міністрів АРК Лентун Безазієв – одночасно «права рука» Грача по партійній діяльності. Під реконструкцію площі з кримського бюджету виділили один мільйон 200 тисяч гривень, а незабаром з’ясувалося, що 420 тисяч гривень з цієї суми зникли безслідно, вірніше спочатку гроші перерахували на рахунки трьох київських фірм, з якими «Інтер-Буд» уклав договори субпідряду. Це були «Гарда», «ПСП-2000» і «Телсінт». За деякими даними, далі бюджетні гроші перевели в готівку, після чого слід їх втрачається. Теж «непогано», але ж офшор круче, тому повернемося до Назарета Яланузяна.

Далі буде …