Рідні Олексія Бессарабова, севастопольського журналіста, члена редколегії часопису «Чорноморська безпека», в минулому офіцера ВМС України, який за сфальшованою ФСБ РФ у 2016 році «справою диверсантів» отримав 14 років колонії суворого режиму, повідомили про свавілля  адміністрації колонії ИК-1 на Ставропіллі.

Про це пише президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ», головний редактор часопису «Чорноморська безпека» Михайло Гончар.

Там «раптом» згадали, що окрім 14-річного терміну ув’язнення, Олексій ще має сплатити за рішенням окупаційного «суду» 300 тис. рублів штрафу. 22 липня заступник начальника колонії підполковник А. Темірдашев в ультимативній формі поставив вимогу в’язню – або «сплачуєш 300 тисяч і сидиш спокійно, або відправишся на карцер». Олексій, як громадянин України, не визнає над собою юрисдикції російської окупаційної влади і вироку її «суду», яким його позбавлено волі.

Не визначаючи вирок «суду», Олексій, як громадянин України, логічно вважає неприйнятним сплачувати будь-які кошти в бюджет держави-агресора, держави-окупанта. Його позиція, про яку він заявив і керівництву колонії полягає в тому, що  окупанти, які віроломно прийшли на його рідну землю, позбавили родини, даху над головою, позбавили свободи, сфальсифікувавши кримінальну справу, вивезли проти його волі з території його країни, не можуть розраховувати ні на які сплати з його боку.

Не може бути сплачено ні копійки, бо ці гроші підуть на агресію проти України, на мерзоту з ФСБ та інших силових структур РФ. Характерно, що походження штрафу пояснюється необхідністю компенсації витрат, що їх понесли окупаційні «компетентні органи» в ході розслідування, тобто, фактично, в’язень має сплатити зі своєї кишені за фальсифікацію справи проти нього.

Рідні вказують на те, що навіть з позиції російського законодавства, з Олексія не можуть стягуватися кошти, оскільки він не має доходу. З листопада 2016 року, з моменту арешту, Олексій Бессарабов позбавлений свободи і, відповідно, можливості отримувати дохід. Єдині кошти, які надходять на його рахунок – це періодичні перекази від Генерального консульства України в Ростові-на-Дону. Адміністрація колонії, бачачи це, наполягає на тому, щоб погашення суми штрафу йшло з цих коштів. Олексій вважає це неприйнятним в силу своєї громадянської позиції і з врахуванням того, що кошти, які надходять йому від Української держави не можуть йти в бюджет окупанта.


Сім років тому, 26 липня 2013 року, Коледж Європи, Варшава.
Четвертий ліворуч Олексій Бессарабов тримає прапор України.

Севастополець Олексій Бессарабов, якого не зламали тортури, відстоює свої права. І навіть, якщо його запроторять в ШІЗО, ми почуємо його голос спротиву репресивній машині.

Повідомлення від рідних Олексія Бессарабова, який лишається членом редакційної колегії часопису «Чорноморська безпека», безперечно, не може не викликати реакції. Звісно, вимагання грошей від в’язня можна списати на дії керівництва колонії. Але, насправді, це виконання вказівок згори російській репресивній машині на місцях. Відсутність або невчасність реагування влади України на  порушення прав політв’язнів провокує агресора на нові злочини проти людяності.

Це нові репресії проти кримських активістів, продовження створення атмосфери страху на півострові, підтвердженням чому смерть трирічного Муси Сулейманова, сина кримського бранця Кремля. Відомі кейси кримських «терористів», «екстремістів», «диверсантів» та «шпигунів» доповнюються новими іменами.

Яскравим прикладом стає збільшення кількості політичних бранців Кремля на окупованій території Криму. За даними українського омбудсмена якщо минулого року список політв’язнів налічував 115 осіб, то на сьогодні, у 2020 р. він становить 132 особи. Звільнене за останні роки було лише 11 осіб, тобто, «баланс» тут наростає на користь Кремля.

Це помітно неозброєним оком колишнім політичним бранцям, а також родичам тих, кого путінський режим продовжує утримувати. Примітно, що звільнені політв’язні (В. Балух, М. Карпюк, С. Клих, О. Кольченко, А. Панов, О. Сєнцов, Р. Сущенко, О. Сизонович, І. Умеров) зайняли критичну позицію щодо формату переговорного процесу, який не заважає агресору «набирати» нових бранців в Криму, вчиняти репресії в колоніях проти тих, хто відбуває термін.

26 липня 2020 р. Офіс президента повідомив про розмову Зеленського з Путіним; з Кремля теж повідомили про цю розмову. Показовим є те, що у кремлівській версії нема ані слова про прохання української сторони звільнити батька покійного Муси Сулейманова.

Зазначимо, що Олексій Бессарабов, як і інший «диверсант» Володимир Дудка, будуть захищати свої права на всіх рівнях, адже Європейський суд з прав людини непідконтрольний Кремлю. Ми пильно стежимо за справою «севастопольських диверсантів» – Олексія Бессарабова, Володимира Дудки та Дмитра Штибликова.