Одне з етнічних угруповань підконтрольної Кремлю мафії розвивалося в Криму декілька десятиліть. В умовах окупації вони контролюють громадське харчування, забудову, переведення в готівку та відмивання коштів, незаконні міжнародні грошові перекази, торгівлю людьми, включаючи неповнолітніх, а також матеріально забезпечують «народну дипломатію» Кремля по Криму.

Становлення синдикату

Патріархом одного з найвпливовіших російських кримінальних угруповань Криму вважається ялтинський ветеран КДБ в званні полковника та клієнт сучасних російських спецслужб Анатолій Мірзоян. Він став одним з важливих виконавців підготовки російського військового вторгнення до Криму, а також за допомогою зв’язків в місцевих органах влади і на Луб’янці багато років є тіньовим куратором витіснення законної української економіки російським тіньовим бандитським бізнесом. Відомим бойовиком цього угруповання був Анушаван Даніелян, що вважається одним із лідерів злочинного «Сейлем», в яку входить і нинішній «глава Криму» Сергій Аксьонов.

Серйозний розвиток економічної структури даної мафії на півострові почався у першій половині 90-х років. Брати Вагаршак та Акоп Мелконяни реєструють у Ялті свої перші фірми поруч з колишньою дачею Чехова «Омюр» в будівлі інституту «Магарач» [4] на вулиці Кірова, 31, через дорогу від ялтинського управління СБУ, де «сірим кардиналом» їх «роботи» був згаданий Мірзоян. Як уже розповідала «АРК», інститут «Магарач» з того періоду вважався штаб-квартирою угруповання «Сейлем» і відповідного «проукраїнського юриста» [5], [11].

Ще одним партнером злочинного синдикату став керівник управління по боротьбі з економічною злочинністю Управління внутрішні справ Ялти, а потім чиновник Володимир «Казімірич» Сулковський. Крім іншого він був відомий тим, що вступив у другий шлюб, категорично не платив аліменти з використанням службового становища, а на нову дружину оформив спільні з криміналітетом оборудки [6].

Тоді ж почалася загальна економічна діяльність між угрупуваннями «Сейлем» і «Башмаки», що раніше ворогували. Адже «Казімірич», що потоваришував з «сейлемскими», раніше вважався «перевертнем у погонах» саме з угруповання «Башмаки». Для зміцнення загальнокримінальної «архітектури» до спільного проекту приєднався представник міжнародної проросійської етнічний мафії злодій в законі Ашот Фроловський [6], [7].

Опиратися бандитам зі зв’язками у спецслужбах та ялтинському УВС було складно. Місцеві жителі розповідають про серію злочинів проти особистості, включаючи побиття, тортури, зґвалтування «Казіміричем» та його соратниками, що починалися прямо в будівлі ялтинського міськвідділу міліції і часто тривали на конспіративних квартирах за участю двоюрідного брата злодія Ашота Фролівського, Гіві Оганезова. За дані діяння ніхто не поніс відповідальності [6]; навпаки, «Казімірича» Сулковського чекало підвищення. Як кажуть обізнані городяни, криміналітет купив йому за 100 тисяч доларів посаду секретаря ялтинської міськради [6].

Ще під час перебування Сулковського міліціонером, представникам цього одіозного угруповання Мелконянам за рекомендацією Мірзояна віддали ділянку землі в самому центрі ялтинській набережній, навпроти театру імені Чехова. Офіційно їм при цьому було дозволено нестаціонарну торгівлю з павільйону. Але за підтримки впливового конфідента російських спецслужб Мірзояна, Мелконяни в особі фірми «Джим» [2], [3] будують там масивну капітальну будівлю «Кристал», в якій відкривають ресторан та нічний клуб. При цьому знищуються зелені насадження загального користування та забудовується частина території Міського саду, від якого після цього майже нічого не залишається.

Відразу ж вийшли на новий рівень їх партнерські відносини з підконтрольним Кремлю угрупованням «Сейлем». Мелконян з другої половини 90-х років почав «щільно працювати» з близьким соратником «глави Криму» Сергія Аксьонова Віталієм Куваліним [1], [2]. Цей «сейлемський» бойовик був серед іншого засновником турфірми «Босфор-Крим». Ця фірма як ні парадоксально, стала спільним проектом ворогуючих угруповань «Сейлем» та «Башмаки». Також Кувалін за допомогою свого тестя, колишнього міністра будівництва АР Крим, в ті роки відкрив фіктивне підприємство, через яке переводив у готівку бюджетні кошти, виділені Радою міністрів автономії для будівельних робіт. Ще одним видом «відмивання» бандитських грошей тих років стали рахунку фірми «Турколлекшн», які прокручували кошти під прикриттям «відправки турецьких туристів до Криму» [1].

Таким чином ще з кінця 90-х підконтрольна Кремлю етнічна мафіозна угруповання Анатолія Мірзояна, Вагаршака Мелконяна і Сергія Саркісяна захопила на Південному березі Криму найбільш «престижні» в кримінальному світі напрямки – незаконні міжнародні перекази коштів, переведення в готівку злочинних доходів, торгівлю адміністративним ресурсом місцевих органів влади, гральний бізнес, операції з землею та готівкою, наркотики та проституцію.

Одним з відповідальних за наркотики, до речі, був «глава Криму» Сергій Аксьонов, якому, як кажуть ветерани спецслужб, частина трафіку психотропних речовин надходила з РФ дипломатичною поштою по лінії російських організацій «підтримки співвітчизників за кордоном», а також і через консульські установи РФ і «представництва суб’єктів РФ» в АР Крим та Севастополі.

Фактично обралвши штаб-квартирою ялтинської інститут «Магарач» та кафе-клуб «Кристал», етнічна мафія перегрупувалася і посилилася після того як видатний функціонер цієї бригади Анушаван Даніелян виїхав з Криму до Вірменії розстрілювати її парламент [10]. «АРК» вже повідомляла про проживання в Євпаторії бойовиків Даніеляна, до того як вони зробили в Єревані терористичний акт, а також про характер зв’язків даних осіб з майбутнім «прокурором Республіки Крим» а тоді молодою кримчанкою Наталією Поклонською. Всі ці події не завадили зв’язкам банди на найвищому рівні, оскільки дружба Даніелянів з зятем президента Кучми Ігорем Франчуком тривала [12]. Також союзником угруповання був одіозний герой кримінальних хронік Лев Миримський, який помер в 2015 році.

Єдиним великим провалом угруповання була їхня спроба захопити Сімеїз, який був «зарезервованим» для інших цілей вищестоящими кремлівськими угрупованнями. Отримав тоді вагому частину злочинного доходу з ігрового бізнесу, брати Мелконян «залили Сімеїз грошима», за допомогою яких мали намір зробити головою селища Володимира Сулковського. Для посилення вони залучили до проекту Льва Миримського, відомого крім важких зв’язків з кримінальним світом ще й видатними «здібностями» в «правильної організації» виборчого процесу. Але дане угрупування не змогло скинути селищного голову Мартиненко, що мав покровителів у Москві і російських спецслужбах.

Ай-Петрі і Арарат

Під московським заступництвом структури Мірзояна та його партнерів Мелконянів з соратниками, частка етнічної мафії в реальному секторі ялтинської економіки стала розширюватися. Брати заволодівають ринком біля ялтинського кінотеатру «Спартак» [8]. Вагаршак Мелконян стає секретарем Лівадійської селищної ради [8], де він в тому числі брав участь у скандальній історії, коли в інтересах спікера Верховної Ради Володимира Литвина знищили дитячий садок в Ореанді і побудували там три багатоповерхівки, про що вже писала «АРК» [9].

Більш того, з початку ХХІ століття та із схвалення Кремля загальний контроль над високоприбутковим бізнесом махінацій із землею в Криму отримав злодій в законі Камо Сафарян [13], соратник відомого кримінальника Діда Хасана (Аслана Усояна), який вважався позаштатним співробітником ФСБ і досить близьким соратником російського президента Путіна.

За підтримки Вагаршака Мелконяна і за погодженням з Кремлем в Лівадії з’являється бізнесмен Йосип Казанджян. І таким чином відбувається укладення альянсу між ялтинським і московським підрозділами етнічного мафіозного угрупування, разом з впливовим функціонером російських спецслужб з легендою «ялтинського бізнесмена і політика» Сергієм Карнаухом. Як уже повідомляла «АРК», Карнаух відомий участю в операціях з «золотом партії» та збором компромату про відпочивальників за допомогою працюючих на одному програмному забезпеченні систем спостереження, обліку та контролю для готелів, здравниць, хостелів [9].

З цього альянсу виникає будівництво в Лівадії клубного будинку «Корона» [18], яке виконав Йосип Казанджян разом з працюючим багато років з бандитами формальним власником Ігорем Деньгою. В «Короні» жили і відпочивали багато відомих представників злочинного світу та політики, в тому числі колишній «мер Ялти» Ростенко в період, коли у нього виникли проблеми з силовиками окупантів. В даній установі його мешканці «прославилися» безліччю відверто брудних історій, але інформацію з камер «Корона» російські спецслужби через «кримських громадських діячів» поки не оприлюднили [9].

Також в проекті «Корона», в рамках запрошення номіналу Ігоря Деньги з Алушти [19] описуване етнічне злочинне угруповання уклало «союз» з осетинським етнічним злочинним угрупованням клієнта центрального апарату ФСБ РФ Алана Джангобегова. Угруповання зміцнило й відносини з севастопольським та санкт-петербурзьким злочинним світом по лінії «Ялтинського клубу рибальства». На цю структуру, що об’єднує загально-кримінальний елемент, зараз серед іншого не поширюються діючі на інших жителів окупованого Криму репресивні заборони «прикордонників» ФСБ РФ [42], [43].

Поява вінницьких ділків Магакянов в якості менеджерів «авторитетного бізнесмена» Олега Ізвекова – партнера Рамзана Кадирова і українського митного клану Калетників, що захопив ялтинські ринки, також свідчила про посилення міжнародної складової у роботі описаного етнічного угруповання [40].

При цьому очевидним є особливий інтерес даного етнічного мафіозного угрупування, союзного угрупованню «Сейлем» Сергія Аксьонова, саме до Лівадії. Селищна рада Лівадії, в якій працювало в середньому до тридцяти чоловік, що представляють три тисячі жителів, розпоряджалося понад 59 квадратними кілометрами кримської землі, в той час як Ялтинська міська рада, яка представляє 80 тисяч населення, розпоряджалася всього 28 квадратними кілометрами.

Крім того, Лівадійська селищна рада керувала ласими для багатьох територіями гори Ай-Петрі, виноградниками, які перетворювалися на елітні селища, та заповідними урочищами від адміністративного кордону власне Ялти до Місхора над трасою Ялта-Севастополь. Ринкову вартість всіх цих земельних ділянок за найскромнішими оцінками визначали в 260 мільйонів доларів [14].

Але платили за ринковою ціною в «чорну касу» заїжджих управлінців не всі. Зовсім по іншому було вирішено питання в історії оформлення на Оксану Марченко елітної землі в скандально відомому елітному селищі «Могабі-2». Цей «подарунок» клієнти кума російського президента Віктора Медведчука отримали, як упевнені багато ялтинців, від своїх партнерів по «руському миру», а саме від описаного етнічного угруповання, яке захопило Лівадійську раду.

При цьому угруповання прагнуло захопити землі і ресурси на всіх рівнях. Місцева преса навіть писала, що гора Ай-Петрі та її околиці стараннями Лівадійської селищної ради «швидко перетворюються в Арарат». Повідомлялося, що 58 соток особливо цінної лівадійської землі в районі озера Чалбаш виділили такому собі ТОВ «Інтерком-Трейдинг», яке у «дружній» селищній раді потім відразу ж поміняло цільове призначення землі в своїх комерційних цілях. Бенефіціарами виявилися досліджуваний директор ялтинського ринку на Спартаку Акоп Мелконян, такий собі Г. Г. Абрамян та дружина мера селища Мамикіна [14].

У пресі тих років опублікували список прізвищ, на які на початку ХХІ століття регулярно і систематично виділяли лівадійську землю: Абрамян, Авдалян, Амірджанян, Аракелян, Ароян, Арутюнян, Габрієлян, Григорян, Едігарян, Епремян, Ерицян, Захарян, Касьян, Кочарян, Манукян, Мар’ян, Мелконян, Мкртчан, Мовсесян, Налбандян, Папоян, Саргсян, Саркісян, Степанян, Тоноян, Шагінян та інші [14]. Багато з цих прізвищ виявляються при аналізі структур, заснованих колишніми та діючими учасниками угруповань «Сейлем» і «Башмаки» та їхніх партнерів.

Сам куратор схеми Мірзоян теж не забував про себе, він вважається власником десятків земельних ділянок та об’єктів нерухомості, оформлених на підставні паспорти. У тому числі це девелоперський проект «Паруси», під який був незаконно захоплений значний шматок землі біля санаторію «Узбекистан» в районі дороги до знаменитого водоспаду Учан-Су.

Причому Мірзоян уникав негативної згадки про себе в пресі. Коли на хвилі Майдану 2004 року правоохоронці почали розслідувати вчинені у Лівадії земельно-кримінальні беззаконня, обвинуваченими проходили селищний голова Лівадії Анатолій Мамикін та функціонери санаторію «Узбекистан». Але спроба притягнути до відповідальності представників потужної міжнародної мафії закінчилася нічим. Навпаки, відомому функціонеру угруповання Сергію Саркисяну на Південному Кавказі в 2006 році дали такий собі «орден» «Хрест на крові», що дуже символічно показує суть діяльності цього етнічного угруповання та їх союзників [27].

Ця мафія почала грабувати Південний берег Криму з додатковою ретельністю. Про рівень можливостей угруповання говорить той факт, що Мелконяни біля незаконно зведеного «Кристала» забрали ще одну великий ділянку в самому центрі ялтинській набережній. Вони побудували там ресторан, нині відомий як «Прянощі і пристрасті», що користується великою популярністю у кримського і російського криміналітету. Паралельно угруповання підім’яло під себе більшу частину стаціонарної і нестаціонарної торгівлі в Великій Ялті, заволоділо десятками дрібних та середніх кафе, кіосків та забігайлівок. Крім того, етнічне мафіозне угруповання в кулуарах стало вважатися «господарями» однієї з найбільш відвідуваних вулиць світу – набережній Ялти.

У період розквіту угруповання його лідер по лінії спецслужб, полковник КДБ СРСР Анатолій Мірзоян обзавівся типовими легендами за московським методичками. Він пролобіював собі звання «почесного громадянина» Ялти та почав проголошувати у вузькому колі, що нібито є керівником «головної міської сили», а саме організованої в 1996 році такої собі масонської ложі «Клуб 99» [16].

Ця вигадка є майже ідентичною розробленій московськими кураторами відповідній легенді колишнього прем’єр-міністра Миколи Азарова, про що вже писала «АРК» [39]. А для прагнучих до Ялти цінителів прекрасного Мірзоян розробив версію, що він «видатний фотохудожник та поет» [15]. При цьому «голова» «Клубу 99», що багато років займався підготовкою російського вторгнення до Криму,  став керівником декількох фірм, що досі діють в українському правовому полі. Вони мають пряме відношення до варварської забудови Криму в інтересах досліджуваної в цій статті етнічної мафії [17]. За роки дане угрупування навчилася й справлятися з втратами бойовиків. Розстріл видного функціонера угруповання Вальтера Саркісяна в 2010 році не привів до втрати контролю над своїх підшефних убитим проституцією і земельними махінаціями [20].

Педофілія і окупація

Медіа припускали, що смерть Вальтера Саркісяна могла бути відлунням його давнього конфлікту з колишнім фінансистом мера Ялти Сергія Брайка Максом «Скаженим» Курочкіним, або результатом сварки з згадуваним у цій статті злодієм в законі Камо Сафаряном. Однак причини тієї смерті, ймовірно, були ширше і мали загальнодержавне значення.

У 2009 році, напередодні президентських виборів, в Україні розгорівся серйозний скандал. Ректор Київської державної академії водного транспорту Василь Михайлов, довірена особа Віктора Януковича, був разом з іншими особами заарештований за звинуваченням у педофілії [21]. Повідомлялося, що в Україні нібито створене цілу мережу відповідних місць розпусти для «еліти». Їх нібито забезпечував дітьми для розтління в тому числі й член ялтинського етнічного мафіозного угрупування Сергій Саркісян. Причому були опубліковані відеодокази нібито протиправної діяльності Михайлова [21], [22]. Після перемоги ставленика Кремля Януковича справу Михайлова спустили на гальмах, та ректора випустили з СІЗО в день захисту дітей, 1 червня 2012 року. Передбачається, що «помилування» відбулося в силу того, що дехто не здав впливових клієнтів свого антисоціального бізнесу.

У той же час за подібною заявою був затриманий акордеоніст-віртуоз Дмитро Завадський, який показово був засуджений на 13 років позбавлення волі. Це розглядалося деякими медіа як зведення особистих рахунків з боку близького Януковичу Дмитра Табачника, що зараз активно займається бізнесом у тимчасово окупованому Криму [21] .

Вбивство Вальтера Саркісяна в Ялті та затримання Дмитра Завадського могли мати метою відвернути увагу саме від Сергія Саркісяна, як ялтинського конфідента російських спецслужб, тіньового мільйонера та члена президії вірменської громади і церковної ради Ялти. Про кулуарну вагу і статус даного персонажа в етнічному угрупованні свідчить той факт, що він у свій час працював директором ТОВ «Сибірський алюміній», а потім став радником близького російському президенту олігарха Олега Дерипаски.

Також ялтинці розповідають, що Сергій Саркісян регулярно жертвував з «чорної каси» етнічного злочинного угруповання на потреби окупаційного Чорноморського флоту РФ. Крім того, через деякий час після розстрілу Вальтера Саркісяна в Крим приїхав «вирішувати питання» бойовик угруповання «Сейлем» Анушаван Даніелян, що «працював» після від’їзду до Вірменії «прем’єр-міністром» «Нагірно-Карабахської республіки». Цей впливовий конфідент російських спецслужб до 2010 року серед іншого змінив прізвище [23].

Якщо для українських політиків «скандал педофілів» в оточенні Януковича був в першу чергу інструментом боротьби за президентське крісло, то в Ялті історія мала дуже негативний резонанс. Місцеві жителі, що стикалися з нею ближче, висловлювали засмучення через те, що одного з найвпливовіших лідерів міжнародного злочинного лобі досі не притягли до відповідальності та навіть називали бездіяльність правоохоронців зрадою по відношенню до потерпілих дітей.

Втім, дуже скоро такі розмови в Ялті припинилися. Небайдужим «дохідливо пояснили», з посиланням на керівництво російських спецслужб, на близьке оточення Віктора Януковича і на злодіїв в законі, що може бути з тими, хто ставить під сумнів офіційну біографію «мецената і бізнесмена» Сергія Саркісяна.

Втім, та брудна історія періодично піднімалася в кулуарних бесідах одіозних особистостей. Командир «кримської весни» в Ялті, бойовик Віталій Ахметов говорив, що з Саркисяном «не за поняттями за руку вітатися, тому що він педофіл». Цим Ахметов видавав приналежність Саркісяна до конкуруючого угруповання спецслужб та «мстився» їм за те, що Саркісян «кинув на гроші» без відома Ахметова його бойовиків з яхт-клубу через якесь не дуже значне питання [27].

В умовах окупації «мер» Сімеїзу Ігор Дишлєвой, емоційно описуючи «погане українське минуле», заявляв, що йому та його діловому партнеру, проросійському олігархові Василю Хмельницькому іноді доводилося за «наказом згори» терміново знаходити й привозити на дачу до президента Віктора Януковича дуже молоденьких дівчаток. Також під час декламації такого роду «мемуарів» Дишлевой говорив, що серед знайомих йому впливових «чиновників», комерсантів та криміналітету в окупованому Криму нібито є і педофіли, «захоплення» яких він «не поділяє», та що такі за отриманням «живого товару» вони нібито зверталися саме до Сергія Саркисяна.

Після вторгнення російських військ до Криму окупантам довелося хоч якось реагувати на дані скандали, що підвищували соціальну напруженість. Згодом довелося визнати, що в опорі російської окупації, у рекламованих рупором російської військової розвідки «Комсомольскою правдою» «козацьких школах» і «корпусах» Криму [24], дійсно розрослася комерційна педофілія. Був «затриманий і засуджений» молодший партнер Сергія Саркісяна з цього страшного бізнесу, «ялтинський отаман» Анатолій Кусливий, якого навіть проросійські медіа називали давнім махровим педофілом та реалізатором наркотиків в інтересах угруповання «Сейлем» [25], [26]. Втім, Кусливого тихо випустили в 2018 році, та в Ялті вважається, що його арешт переслідував не власне боротьбу з педофілією, а був покликаним відвернути увагу від Сергія Саркісяна.

Таким чином, дистанціювавшись від цього скандалу, етнічна мафія в живильному середовищі російської окупації розрослася набагато серйозніше, ніж до 2014 року. Уже в перші дні окупації вони провели акцію залякування місцевого населення. Тоді міжнародний злочинець, бойовик Армен «Самвел» Мартоян перекривав злітні смуги в Сімферополі та бешкетував в якості одного з «польових командирів» підконтрольної Кремлю «народної самооборони».

В Ялті Мартояна запам’ятали тим, що він з обманом вилучених бойовиками у місцевого населення коштів періодично забирав великі суми «на горілку собі і бійцям». У Сімферополі під шумок «кримської весни» Мартоян розграбував аеропорт та кілька магазинів, але не поніс відповідальності, а навпаки «був обраний» «депутатом». Більш того, міжнародне етнічне кримінальне лобі домоглося того, що українські чиновники чомусь зняли Мартояна з міжнародного розшуку по лінії Інтерполу. Так він знову зміг перетинати кордони та у 2020 році розділив з подільниками на місці гіркоту поразки при розгромі «Нагірно-Карабаської республіки» [41].

В цей же час з 2014 року під шумок «кримської весни» патріарх угруповання Анатолій Мірзоян почав відкрито забудовувати заповідні землі, чого до окупації собі не дозволяв. Мірзояна поряд з ще одним агентом спецслужб, «батьком Адамом» (Дмитренком) з церкви Московського патріархату вважають одним з найвпливовіших торговців землею та адміністративним ресурсом на Південному березі Криму.

При цьому через учасника угрупування Артура Шагіняна вони навчилися додатковим «заробіткам» саме на окупації. Дані особи заснували ще одне міжнародне злочинне угрупування з Ігорем Гуцаловим, Анатолієм Мотлоховим, Віталієм Ахметовим, Віталієм Хоменком. Вони почали за допомогою фальсифікації «документів» та «боргових розписок» масово забирати нерухомість у громадян України, які через переслідування загарбниками не можуть відвідувати окупований Крим [35]. Втім, їх позиції до кінця 2020 року дещо ослабли. Цьому сприяло як затримання окупантами одного з партнерів банди Віталія Ахметова, так і початок внутрішньої війни між угрупуваннями колаборантів, ослаблення ще одного партнера Анатолія Мотлохова. Також восени 2020 року через загальну кризу в окупаційній системі РФ у ряду дрібних клієнтів етнічного злочинного угруповання забрали «дозволи» на торгівлю на набережній Ялти [34].

Етнічна мафія і «народна дипломатія»

Досліджуване етнічна злочинне угруповання несе пряму відповідальність за трагедію Криму і давно «працює» на стороні російських спецслужб проти України. Сергія Саркісяна в Ялті називають одним із власників ТОВ «Вана», яке у конгломераті фірм етнічного угруповання контролює в тому числі громадське харчування. Як кажуть ялтинці, у включеному в цю структуру популярному кафе «EatMe» регулярно проводили ділові зустрічі Портнов, Ренат Кузьмін, Олег Царьов, Сергій Заворотний, Сергій Глазьєв, Сергій Шкапа, Наталя Поклонська, Ігор Дишлєвий, «керівництво» ялтинського порту та інші. В обговореннях періодично брали участь лідери відповідної етнічної мафіозного угрупування.

Фірма «Вана» є пов’язаною з партнерським проектом конфідента спецслужб Сергія Карнауха і забудовника Лівадії Йосипа Казанджяна [28]. А також вона пов’язана і зі структурами колишнього «мера» Судака Володимира Сєрова, який був одним з виконавців російського соціального експерименту над кримськими татарами під керівництвом Бориса Дейча, партнера донецького «політичного мастодонта» Юхима Звягільського [28], [29].

Також ялтинська штаб-квартира етнічної мафії фірма «ДЖіМ», що керує кафе «Кристал», стала фінансовим менеджером, що практично забезпечує діяльність таких структур, як «громадські організації» «Регіональна вірменська національна культурна автономія Республіки Крим», «Республіканська національно-культурна автономія греків республіки Крим «Таврида»» і «Регіональна болгарська національна культурна автономія Республіки Крим Паїсія Хілендарського». Саме ця фірма «ДЖіМ», підконтрольна етнічній мафії, що очевидно відмиває зароблені на педофілії гроші, має партнерами «балакучі голови» окупантів – Івана Шонуса, Юрія Гемпеля та Івана Абажера [30].

Шонус використовується російськими спецслужбами для імітації «турботи Кремля про народи Криму» та заперечує проведені російськими окупантами репресії проти кримських татар [31]. Він робить періодичні спроби нав’язати брехливі проросійські тези про Крим на міжнародних майданчиках під виглядом «представника грецької діаспори». У 2019 році Шонус за завданням своїх кураторів та діючи конкретно проти кримських татар, запропонував перейменувати Крим в Тавриду, але був підданий критиці з боку представників конкуруючих угруповань російських спецслужб [33].

Людмила Радєва з підконтрольної описаному етнічному злочинному угрупованню та російським спецслужбам згаданої «болгарської культурної автономії» неодноразово намагалася нав’язувати ті ж брехливі тези у Варшаві на конференціях ОБСЄ [32], [38]. Іван Абажер також видає себе за «представника болгарської діаспори», він виправдовує російські злочини проти людяності в Криму. У підсумку він справедливо був позбавлений можливості відвідувати в рамках своєї діяльності Швейцарію [37].

Партнер етнічного мафіозного угрупування, «депутат державної ради» Юрій Гемпель видає себе за представника «німецької діаспори» Криму. Саме Гемпель курирував виключення слова «депортовані» з назви профільної структури «держради Криму», після чого та перетворилася на «комітет з міжнаціональних відносин». Таким чином, разом із зростанням в РФ популярності ката кримських татар Йосипа Сталіна, в окупованому Сімферополі зробили ще один крок до «забуття» депортації 1944 року. Крім того, Гемпель неодноразово виступав на міжнародних майданчиках з просуванням проросійських наративів. І зовсім недавно саме Гемпелю російські спецслужби довірили виступити проти України і намагатися дискредитувати ініційовану МЗС України «Кримську платформу» [36].

Примітно, що всі ці рухи записні «греки» «болгари» і «німці» роблять не тільки за вказівкою російських спецслужб, а й виключно на кошти підконтрольної цим спецслужбам описаної вище етнічної мафії зовсім іншої національності.

Цей специфічний підхід окупантів до «матеріального забезпечення процесу» зайвий раз підкреслює фейковий характер даних «етнічних автономій». А їх існування за рахунок коштів, отриманих в рамках торгівлі дітьми та педофілії, взагалі унеможливлює будь-яку оцінку їх діяльності як «політичної». Фактично це структури не стільки колаборантської, скільки загальнокримінальної природи, що фінансуються за рахунок найтяжчих злочинів проти особистості.

Крім того, досліджуване нами етнічна угруповання стало одним з тіньових спонсорів «Альянсу «Миротворець»». Ця організація проводила схожі на сходки легалізованих кримінальників помпезні заходи в Лівадії за участю іноземців, що «вийшли в тираж». На цих «форумах миру» «Альянс» рекламував реставрацію російської імперії та «прославився» спробами створення окультного антуражу за рецептами методологів російських спецслужб [44]. «Альянс» за великі гроші рекламувався в 2014-2019 роках, але зник з інформаційного поля в 2020 році, коли у РФ все пішло якось не так.

З проведеного нами розслідування очевидно, що досить дорога фейкова «народна дипломатія» маріонеток Кремля, які видають себе за представників «кримських етнічних діаспор», фінансується з доходів кримської філії міжнародної етнічної мафії, та ці кошти збираються в Криму за допомогою загальнокримінальної діяльності. Офіційному Києву та третім країнам варто врахувати, що спроби виступів «громадських працівників» з Криму на міжнародних майданчиках – це не тільки спеціальні операції Кремля, а й одночасно відмивання під виглядом «громадської діяльності» пов’язаних з торгівлею людьми та педофілією злочинних капіталів.

Ілля Тюкін

Ялта-Київ

1. https://arc.construction/6163?lang=ru

2. https://www.list-org.com/company/8144147/graph

3. https://youcontrol.com.ua/search/?country=1&q=Мелконян+Вагаршак

4. https://jalita.com/guidebook/street/kirova.shtml

5. https://arc.construction/2133?lang=ru

6. https://maidan.org.ua/arch/arch2006/1141364357.html

7. http://www.compromat.ru/page_24580.htm

8. http://ktelegraf.com.ru/798-semejnye-klany-v-yaltinskom-biznese-i-ne-tolko.html

9. https://arc.construction/9819?lang=ru

10. https://arc.construction/4761?lang=ru

11. https://clarity-project.info/edrs/?search=%22Автономна%20Республіка%20Крим,%20м.%20Ялта,%20вул.%20Кірова,%20буд.%2031,%20Гуртожиток%22

12. https://ord-ua.com/2006/10/23/igor-franchuk-mazhor—alfons-bandit/

13. https://kriminal.lv/news/skhodka-v-yalte-vory-v-zakone-pretenduyut-na-krym/158633-skhodka-v-yalte-vory-v-zakone-pretenduyut-na-krym

14. http://ktelegraf.com.ru/983-ooo-mamykinkompani.html

15. https://ugyalta.com/news/sbornik/

16. https://news.allcrimea.net/news/2009/3/25/1237988580/

17. https://youcontrol.com.ua/ru/search/?country=1&q=МІРЗОЯН%20АНАТОЛІЙ%20ОЛЕКСАНДРОВИЧ&t=0

18. https://youcontrol.com.ua/ru/catalog/company_details/23658498/

19. https://checko.ru/entrepreneur/denga-igor-315910200300685

20. http://ktelegraf.com.ru/708-brauning-protiv-valtera.html

21. http://argumentua.com/stati/sotsialno-blizkii-pedofil

22. https://narodna.pravda.com.ua/politics/4b0111bc4fb10/view_print/

23. http://politika-crimea.ru/d/379-danelyan-anushavan-surenovich/24056-danelyan-priekhal-v-krym-chtoby-vstretitsya-s-voronkovym

24. https://kp.ua/life/35764-kazak-kazaka-vydyt-yzdaleka-chast-2

25. https://cont.ws/@tavrinfopress/277188

26. https://lenta.ru/news/2018/10/01/crimkrum/

27. https://whoiswhopersona.info/archives/158093

28. https://www.list-org.com/company/8050065/graph

29. https://arc.construction/8540?lang=ru

30. https://www.list-org.com/company/8144147/graph

31. http://politika-crimea.ru/sh/947-shonus-ivan-aristovich-dose/70030-v-krymu-natsionalno-kulturnye-avtonomii-imeyut-massu-vozmozhnostej-dlya-razvitiya-i-shonus

32. https://taurica.net/377958-Predstavitel-iz-Kryma-vo-vremya-Soveshaniya-OBSE-priglasila-evropeiyskih-zhurnalistov-v-press-tur-na-poluostrov.html

33. https://rossaprimavera.ru/news/8dbd8de7

34. https://www.mediayalta.ru/news/article/na-naberezhnoy-v-yalte-snesut-srazu-neskolyko-torgovyh-obyektov

35. https://newssky.com.ua/krymchane-pod-pyatoj-rossijskoj-mafii/

36. https://lenta.ru/news/2021/01/29/krym/

37. https://regnum.ru/news/society/2792418.html

38. http://crimea-news.info/na-soveshanii-obse-v-varshave-zaregistrirovany-prorossiiskie-predstaviteli-iz-kryma-chybarov/

39. https://arc.construction/9914?lang=ru

40. https://arc.construction/4351?lang=ru

41. https://www.dialog.ua/world/217959_1603806205

42. https://synapsenet.ru/searchorganization/organization/1159102120583-moo-yark

43. https://www.list-org.com/man/3545768/graph

44. https://dobro.ru/project/14852